Передмова до другого видання
Іван Франко
Перше видання отсеї книжки вийшло 1898 р., в 50-ті роковини знесення панщини, накладом львівського освітнього товариства «Просвіта». Виділ того товариства для вшанування роковин сеї важної історичної події розписав був премію з фонду імені Стефана Дубравського за найліпшу працю про історію панщини, але коли я предложив свою працю голові того товариства д[обродію] Юліанові Романчукові і після його реферату доповнив її відповідно до вимог виділу, виділ не признав мені премії, вимовляючися тим, що книжка має політичний характер, і не пустив моєї книжки в звичайній серії видань «Просвіти», в якій дав натомість у руки народові в 10 000 примірників дуже маловартну брошуру Любомира Селянського, а мою книжку пустив окремим, надпорядковим виданням у 5 000 примірників і дав мені за неї дуже скромний гонорар, здається, не більше як 120 ринських.
Не признаючи мені за мою працю премії Ст. Дубравського, виділ «Просвіти» занедбав також свій обов’язок повідомити про своє рішення та його причину живого ще тоді фундатора, який, на мою думку, був настільки тямучий чоловік, що міг би був пізнати, що моя книжка не має політичного характеру, а її преміювання не грозило би «Просвіті» ніякою небезпекою.
Від того часу минуло вже 14 літ. Невважаючи на таку властиву конкуренцію, яку зробив їй сам виділ «Просвіти» своїм черговим виданням, вона розійшлася вже досить давно. Розуміється, що виділ «Просвіти» не подумав про нове її видання, потребу нового видання відчула Українсько-руська видавнича спілка, якої дирекція ще 1911 року ухвалила приступити до нього. Сповняючи ухвалу дирекції, я випускаю в світ отсе друге видання в головному без змін, окрім доконечних поправок, та без доповнень, полишаючи їх для дальших публікацій.
Деякі важні моменти історії наслідків панщини, пр[иміром] історія сервітутової справи, лишаються й досі невиясненими, а одна з них, історія пропінації, невважаючи на доконаний крайовою репрезентацією її викуп, не перестала й досі бути пекучою справою нашого народного життя. Може, колись доведеться мені обробити спеціально ще й ті обі справи, так характеристичні для розвою галицьких економічних та політичних відносин.
Одну з найтемніших справ із давнішої історії панщини в часі австрійського панування, а власне історію громадських шпихлірів у Галичині, я обробив спеціально, одержавши щасливим припадком цінний архівний матеріал для неї, в окремій книжці п[ід] з[аголовком] «Громадські шпихліри в Галичині 1784 – 1840», що вийшла у Львові 1907 р. як другий том «Українсько-руського архіву». Може, який подібний щасливий припадок допоможе також до оброблення безмірно важнішої справи сервітутової.
Львів, 1 марта 1913
Примітки
Селянський Любомир (1852 – 1922) – український громадський діяч і лікар. У 1877 р. разом з І. Франком та М. Павликом заарештований за участь у робітничому русі.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 7 – 8.