Глава 3. Як Швінделес їздив радитися до рабина

Іван Франко

Стало голе війт, як пупець,

Стало голе і заступець,

Стало голе й паламар;

І з коморе, і з оборе,

Хоч як бідкавсь війт Григоре,

Все щезало, як в пожар.

Шість ревізіїв робили,

День у день шавдри ходили

І нічого не найшли.

А Матій, старе злодюги,

Ще смієся з їх недуги:

«Погубили десь ігли».

По селі пішла тривога.

Що за кара в пана Бога?

Чи то вже кінчится світ?

І я з ними тож смучуся,

А собі в кулак сміюся,

Бо гешефт був дуже гіт.

Що вно крало, то продав я,

Тисяч срібла наскладав я,

А їм дав зо п’ятдесята.

Далі мислю: «Що то буде,

Як злодіїв зловлят люде?

Треба рабина спитать».

Klął – наняв я добре фуре,

Їду аж до Садагуре

Zu dem Wünderrabbi там,

По дорозі віз теркоче,

А я мислю: Що він схоче?

Чи богато я му дам?

В Садагурі, славнім місті

Жде жидів не сто, не двісті…

В дверех Jukel mit dem Stock…

«Кілько дати?» – «Zwanzig Ranesch,

А за менше не дістанеш!»

Дав я, й двері він відмок.

– Ни, гадаю, – ту порядок!

Що ж то схоче heil’ger Cadek,

Сли мя Jukel так обдер!

Але nebech! що робити!

Став я стиха ся молити,

І запукав злегка в двер.

Тілько я дверима скрипнув,

А на мене рабин глипнув:

«Ни, wus hört men, Parchenblüt?»

Вай, яке ж воно учене!

Гнеть пізнало все за мене!

Я застив цілий, як лід.

Я до него наблизився

І низенько поклонився,

Цілував єго халат…

«Rebe, – кажу, – heil’ger Cadek,

В мене дуже непорядок,

Дай мні Bensch und guten Rat!

Дуже кручу світом своїм,

Що ж – не п’ють горівки гоїм,

І збіднів я так, що страх.

Und ech musste Handel machen

Eppes mit festohl’nen Sachen,

Und ech ferchte mech asach».

Рабин – ох, der Schlojme-Chuchem! –

Каже: «Швиндлю, Божим духем

Виджу: жде тя довге путь.

Йди тепер домів нівроку,

Здиблеш трех жидів з востоку,

То вни раду ти дадуть.

Не лякайся жадне цурес,

Ворогів ти всіх обдуриш,

А сам вийдеш ціло! Klął, –

Лиш за жінку і за діти

Треба, Швиндлю, заплатити

Hundert Ranesch на кагал.

А мині дай hundert Ranesch,

То ще heil’gen Bensch дістанеш,

Що ні з вітру, ні з води

Нич тобі не станесь злого,

Ні від ворога лихого. –

Ну, тепер Glük auf ! Іди!»

Як я вийшов на подвірки,

То пошкробався я гірки…

Тількі гроші! Gott, mein Herr!

Цадек, мудрий ти, auf Munes,

Но не маєш ти Rachmunes.

Цадек, дуже ти мя здер!

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 135 – 137.