1. Навчання софістів

Платон Комедюпис

Переклад Івана Франка

Отець

А хай тебе! Та ж хлопця мойого, що я

Віддав тобі в науку, ти до згуби

Довів, злочиннику. Навчив його жить так,

Як досі жив. З твоєї то, мабуть, поради,

Як ранок встане, зараз пить давай,

До чого незвичайний був давніше.

Учитель

Коли він так навчився жити, пане,

То ні за що тобі на мене нарікать,

Адже жиє він так, як мудрі вчать.

От Епікур твердить: «Добро найвище,

То розкіш». А де ж розкіш більшую знайти,

Як у розкішнім панському житті?

Отець

Лихе щось ти надмухуєш мені,

О Созіє! Скажи лише, будь ласкав,

Чи бачив ти де п’яного філософа

Або інакше налогового?

Учитель

Усі вони такі, присясто-боже,

А особливо ті, що поміж ними

Найвизначнішії, шпаціруючн

Школярськими вопросоодвітами,

Просліджують та стежать чоловіка

Розумного, немов утікача.

А як на стіл положать синьочубу,

То знають зараз, яка часть найліпша,

I, починаючи від голови, собі беруть,

Аби стовпіли всі та дивувались.

Уривок із комедії «Ошуканець» захований у книзі. Афіпся «Дейпнософісти», ст. 103.

Автограф № 414, с. 231.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 164 – 165.

Лист на сайт