1. Користь із трагедій

Тімокл Афінянин

Переклад Івана Франка

Послухай, що тобі сказати маю.

Трудяще сотворіння – чоловік,

Життя йому наносить смутків много,

Та він на них шука собі потіхи.

Ум людський вже такий, що власне горе

Призабува, чуже переживаючи

Душею: се справля їй певну радість,

Тим достига й до мудрості вона.

Гляди ж, яка трагедії мета

Для всіх корисна! Хто живе у бідності,

А Телефа побачить ще біднішим,

Той власну бідність легше ме зносити.

Хто на поміщання терпить, хай бачить Алкмеона,

Сліпий хай слухає Фінеєвих нарікань;

Кому вмер син, тому влегшить терпіння

Ніоби вид, що стратила всі діти.

Хто ранений, нехай глядить на Філоктета,

Хто в старості бідує – на Ойнея,

А бачачи, які нещастя й біди

Переносили визначнії люди,

Кождий, хто буде те чуже переживати,

І власне вже не так ме важко відчувати.

Уривок із драми «Поклонниці Діоніса», поміщений у Афінеєвих «Дейпнософістах», ст. 223. Автор належав до представників т<ак> з<ваної> середньої комедії IV віку перед Хр(истом), що брала теми на взірець трагедії переважно з міфології, але обробляла їх у новім, вільнодумнім або сатиричнім дусі.

Написано д(ня) 25 червня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 291.

Телеф – аркадіець, син Геракла и Авги, яка кинула його одразу після народження. Вигодуваний був собакою.

Алкмеон – як і Орест, був покараний богами за вбивство матері. Переслідуваний ерінніями, втратив розум.

Філоктет – син Пеанта і Демонаси, повіз на семи кораблях військо проти Трої, але після гадючого укусу був залишений на острові Лемносі.

Ойней – аргонавт, цар локрів.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 196 – 197.