2. Похвала нахлібникам

Тімокл Афінянин

Переклад Івана Франка

Я мав би позволити десь комусь,

Щоб проклинав нахлібників? їй-богу,

Ані не снилось се мені. Противно,

Немає між людьми пожиточніших,

Бо коли другові приємна чемність,

Нахлібник все йому справляє ту приємність.

Коли кохаєш ти, він теж par compagnie кохає,

А робиш щось, він ось услужно помагає,

Що ти почав і не скінчив, він докінчає.

Бо совість праведна сама йому диктує:

«Сим відплачусь за те, що він мене годує».

Як гаряче хвалить панів своїх нахлібник!

Який невтомний він заслуг їх проповідник!

«Е, – скажеш, – так його обідів смак навчає,

Живіт, а не душа так друзів величає».

А я скажу тобі: «Чи не були герої

Нахлібниками скрізь ще за доби старої?

Ні між героями, людьми, ні між богами

Нахлібництву ніхто не може дать догани.

Та що тут гаяться на річі тій самій?

Ось найважніший ще на тобі доказ мій!

Яку високу честь те нахлібництво має,

Зна кождий, хто життя богів олімпських знає,

Не орють же вони, не сіють, не вмирають,

А тим жиють, що від людей приноси «відбирають,

Чи жертва їх живить, а чи жили б без неї,

Се ж те саме, що в нас афінські пританеї».

Уривок із комеди «Драконтій», поміщений там же, стор. 237.

Написано д(ня) 26 червня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 291 – 292.

…афінські пританеї – судова оплата, яку вносили у цивільних тяжбах, що оцінювалися вище 100 драхм. В кінці процесу той, хто його програвав, мав повернути цю суму супротивнику.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 197 – 198.