10. Приклади смерті від звірів або різних предметів

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

Будь і ти жертвою псів, що на Делосі Taca роздерли,

Через що заказ пішов ніччю по місту ходить;

І що роздерли того, що підглядав Діану в купальні [Актайон, син Арістея й Автоної, підглянув Артеміду голу в купелі. Вона за те бризнула на нього водою, він зараз став оленем, і його розшарпали його власні пси.].

Та Кротопіди синка Ліна розшарпали теж [Псамате, дочка аргоського короля Кротопуса, вродила від Аполлона сина Ліна, та, боячися вітця, віддала його па виховок пастухові, якого пси з’їли полишену без догляду дитину.].

і хай не легше тебе вкусить гадина зубом отруйним,

Як Калліопи сноху або Еагра-старця [Сноха (невістка) Калліопи Еврідіка, жінка Орфея, вмерла від укушенпя гадини, а так само вмер і Орфеїв отець Оягер,],

Як Гіпсіпіли синка за те, що підозреного в Трої

Пузо порожнє коня списом преострим пробив [Той троянець, що, по оповіданні Вергілія («Енеїда», II), спротивився втягненню дерев’яного коня до Трої і на пробу, чи в нім нема узброєних ворогів, штуркнув вістрям свого (списа) в черево копя, в якого нутрі справді забряжчало. Та що той троянець зараз закричав, укушений гадиною, й тут же вмер, троянці не йняли віри його словам і втягли в місто коня на свою загибель.].

Не безпечніше на сходи високі ввійди, як Ельпенор,

І зазнай силу вина так, як зазнав її він [Ельпенор, товариш Одіссея, забився в палаті Кірки, впавши з даху в п’янім стані.].

Так само вбитий упадь, як дріони, що в поміч прибігли

В зброї Тіодаманту, [щоб Геркулеса убить] [Тіодамас, король епіротського племені дріопів, пе хотів приняти гостинно Геракла в його подорожі. Геракл зарізав одного вола з його стайні, а король покликав своїх людей на поміч, аби покарати непрошеного гостя, але погиб у бою з рук Геракла враз зі своїми помічниками.];

Як дикий Как, що погиб, задушений у власній яскині,

Зраджений голосами втягнених в неї волів [Как, огнедишущий велетень, вкрав у Геракла часть Геріонових волів і повтягав їх у свою яскиню хвостами наперед, аби змилити сліди. Воли, одначе, своїм риком зрадили свою присутність у яскині, а Геракл, увійшовши до неї, задушив сонного Кака й витяг із яскині за ноги.];

Як Ліхас той, що приніс дар, напоєний трутою Несса,

Й море Егейське за те кров’ю своєю скрасив [Ліхас, слуга Деіянейри, приніс від неї й передав Гераклові сорочку, намочену в крові Несса. Надівши її, Геракл почув страшний біль иа цілім тілі, що зараз зрозумів близькість своєї смерті і кинув Ліхаса в море.].

Або у Тартар ввійди, зіпхнений із високої скелі,

Як той, що Сократа твір «Про вбійство», [кажуть], читав [Сага не пояснена. Сократ, хоч письменний, здається, не лишив по собі ані одного писаного твору.];

Як і той, що спостеріг ошуканче вітрило Тесея [Егей, отець Тесея, велів синові, коли плив на Кріт для дуже небезпечного діла під чорними вітрилами, в разі щасливого закінчення, замінити їх білими. Тесей, зажурений утратою Аріадни, забув сповнити батьківський наказ, Егей, дожидаючи його на високій скелі над морем і побачивши чорні вітрила, кинувся в море, яке від нього прозвано Егейським.],

Як з муру Трої униз скинений Гекторів син [Гекторів син, іскинений із муру Трої по її здобутті через греків, звався Астіанакс.];

Як та кормилиця та тітка Бакхова, Іно [нещасна] [Іно, або Іиона, сестра Сємели й кормилиця Діоніса, дізнала на собі помсти Гери, яка поразила її мужа Атамаса божевіллям. Сей у нападі шалу розбив свого старшого сина о камінь, а Іиона, втікаючи з молодшим, Мелікертом, кинулася в море й була перемінена в морську німфу Левкотою, яку стрічаємо в «Одіссеї» як спасительку Одіссея в його плавбі до острова фаяків.];

І як той, що винайшов на власну згубу пилу [Пилу мав винайти Пердікс, ученик Дайдала, який із зависті за се зіпхнув його зі стіни афінського замку, але Афіна перемінила його в куропатву.],

І як лідійка та, що сама вверглась з високої скелі,

Що лихе слово рекла богу, ворожому їй [Сага не пояснена.].

На твоїй власній оборі тебе здибле хай кітна львиця

Й смерть тобі зробить таку, як та, що згинув Фалек [Фалек, грецький поет із третього віку перед Хр(истом).].

Хай тебе дикий кабан розідре, як Лікургова сина,

Й Ідмона смілого, й теж того, що з дерева зріс [Син Лікурга Анкай, стерник корабля «Арго», й другий аргонавт Ідмон погибли від диких кабанів. Третій, згаданий у отсім двостнху, був Адоніс, коханець Афродіти.].

Або нехай поранить тебе вбитий, як того, що вбила

Списом пробитої вже втята свині голова.

Будь ти фрігійцем отим або тим же стрільцем з Берекинта,

Що стята пінія їм [наглую] смерть принесла.

А якби ти кораблем доторкнувся до берега Кріту,

Хай тебе крітська юрба за коркірейця прийме [Крітяни ненавиділи коркірейців і вбивали кождого, хто з Коркіри прибув на їх острів.].

В дім ввійди, що вже валиться, як той накоренок Аледи,

Як Леопрепіди трон сам упав без короля.

Як Евен чи Тіберін, що у рвучих річках потонули,

Дай свою назву також якійсь шаленій воді.

Або на взір Астакіда нехай від бездушного тіла відтята,

Мов вепра, буде твоя з’їдена кимсь голова.

І як Бротей учинив, повідають, бажаючи, смерті,

Сам, розпаливши огонь, вкинь своє тіло туди [Бротей, син Гефайста, сам спалив себе на кострі, не хотячи довше жити задля незвичайно бридкої вроди.].

Замкнений в клітку, прийми смерть убійчу, як той, що, почавши

Твір історичний писать, ніяк скінчити не міг.

І як загибель приніс винахіднику ямба грязького,

Хай принесе і тобі твій неповдержний язик [Поет Архілох, винахідник напасливих ямбових віршів, згинув через свої напасті.].

І як той, що нападав на Афіни в стихах малостійких,

Так зненавиджений ти через безхліб’я пропадь [Натяк на пародиста Евбоя, що вславив себе напасливою поемою проти афінян у часі їх боротьби з Філіппом II, королем македонським.].

Як той погиб, що колись був віщун і грець славний на лірі,

Так хай погубить тебе зранена права рука.

І як Агамемноненка від змії мала ранка Ореста,

Так хай погубить також зуб отруйний і тебе.

А як оженишся ти, хай ніч шлюбна вам буде й остатня,

Як була Евполісу й жінці його молодій [Евполіс, афінський комедіопис, визначився своїми брудними нападами на Сократа.].

І як той актор погиб, що ходив на котурнах, Лікофрон,

Хай і у твоїх кишках остра зав’язне стріла [Лікофрон, грецький трагік],

Або нехай по лісах свояки тебе власні розмечуть,

Як був у Фівах [колись] розметаний вужа внук [Пентей, внук основателя Фів Кадма, що враз зі своєю жінкою Гармонією був перемінений у вужа, за сопротивления культові Бакха був розшарпаний бакханками, в яких числі була також його мати.].

Хай дикий бик тебе вхопить [на роги] і занесе в гори,

Як колись жінку – [йде слух] – Ліка-тирана заніс [Жінка тирана Ліка Дірке згибла, прив’язана до хвостів двох диких биків.].

Як потерпіла колись швагром безчещена ятрівка,

Так хай хтось кине тобі втятий під ноги язик [Філомелі, другій жінці Терея, муж відрізав язик, аби не зрадила його перед першою жінкою, пор. вище.].

Як основателя Кіри живої, званого Блезом,

Хай твої часті знайдуть по різних світу місцях [Сага не пояснена.].

Або хай в око тобі, як ахайському, кажуть, співцеві,

Вб’є медоносна пчола прикре та згубне жало [Сага не пояснена.].

Прибитий будь до скали, і хай з тебе кишки видирають,

Як тому, що його брат Пірри родителем був [Прометей покараний так Зевсом за те, що вкрав із неба огонь і передав людям.],

І як син Гарпага, ти дай на собі знов приклад Тієста,

Зарізаний увійди в батька свойого нутро [Про Тієста пор. вище.].

Пообтинані носи та мечем покалічені члени,

Як, повідають, [колись] члени Мамерти були [Сага не пояснена.].

Як посторонок здушив сіракузького горло поета [Чи натяк на смерть Теокріта?],

Так хай і твому життю мотуз учинить кінець.

Хай з тебе шкіру зідруть, аби голе світилося м’ясо,

Як у фрігійця того, що по нім зветься ріка [Натяк на Марзіса, з якого живцем здер шкіру Аполлон за те, що посмів рівняти себе з ним.].

І щоб побачив ти ще скаменяючу пику Медузи,

Що сама-одна звела многих кефенців на смерть [Терсей перемінив при помочі голови Медузи багато з ефіопського племені кефенців у каміння.].

Хай загризуть тебе так, наче Главка потнійські кобили [Главк у селі Потнії, недалеко Фів, гордував культом Афродіти, за що богиня напустила шал на його кобили, які загризли його зубами.],

Або як інший Главк, ти в море глибокеє вскоч [Інший Главк, славний пливак і риболов, скуштувавши чудотворного зілля, від якого зловлені риби пооживали та поскакали в море, скочив і сам у море і став морським божеством.],

Або як третьому, що так само називався, к тобі хай

Меду надмірний прилив віддих у горлі запре [Главк, син Міноса й Пасіфаї, бувши малим хлопцем і гонячи миш, упав у бочку з медом і задушився, але коли його віднайшли, віщун Поліїд привернув йому життя.].

Випий з тривогою те, що колись наймудріший із греків

Випив спокійно, як смерть, йому доправив Аніт [Натяк на смерть Сократа, ідо вмер від отрути, засуджений на смерть наслідком оскарження Аніта.].

А як полюбиш ти що, то- не будь- щасливіший, як Гемон [Гемон, син фіванського короля Креона, повісився при трупі своєї улюбленої Антігони.],

Або отримай те так, як одержав Макарей [Макарей, сип Еола й Еварети, закохавшися в свою сестру Канаку, мав із нею дитину, яку Еол велів викинути псам. Канака заколола себе мечем, який прислав їй отець.].

І щоб ти бачив таке, як сина Гектора з царського замку,

Як увесь город уже лютий огонь обіймив.

Кров’ю порок відплати, я-к той, що йому дід за вітця став

І що насиллям сестру матір’ю йего вчинив [Адоніс, пор. вище.].

Хай тобі вб’ється у кість така сам» стріла, від якої

Згиб, повідають, колись [славний] Ікарія зять [Зять Ікарія Одіссей мав згинути від руки свого- непізнаного сина Телегона, сплодженого з Кіркою, який зранив його стрілою, що мала вістря з риб’ячої ості.].

Як в дерев’янім коні балакучеє заткано горло [Сага не пояснена.],

Так хай хтось пальцем голосу орган заткне.

Або, як той Анаксарх, будь утовчем у ступі високій [Сага не пояснена.],

Замість сухого зерна, хай твої кості хрустять,

І як Псамату отець закопав живу в землю глибоко [Про Псамату й її вітця Кротопуса див вище. За закопання дочки живцем у землю Аполлон наслав на край дикого звіра, іцо пожирав дітей, а потім чуму. Кротопус мусив забратися зі свого краю.],

Так тебе в Тартару глиб хай загребе Аполлон.

Хай і на твоїх зайде та чума, що діткнула Коройба

Руку, якого в- біді поміч аргівцям він дав [Сага не пояснена.].

Будь, як внук Етр.и, що мав загинути за образу Венери,

Вигнан, і хай рознесуть в сполосі коні тебе [Етра, королева афінська, була матір’ю Тесся: її внук, а Тессї’в син Гіпполіт за любовні зносини зі своєю мачухою Федрою згинув, рознесений сполошеними кіньми.].

Як убив гостя хазяїв за скарб, що при нім був великий,

Так хай хазяїн який за малий гріш тебе вб’є.

І як погибло колись шість братів з Дамазіхтонон разом,

Так хай і рід твій увесь згине з тобою ураз.

І як по смерті дітей смерть собі бандурист заподіяв,

Так хай обридне й тобі життя неправе твоє.

Каменем стань саме так, як колись сестра Пелопса стала [Сестра Пелопса Міоба, що скаменіла по страті синів і дочок.],

Або як Батт, що погиб через свій власний язик [Батт, пастух, що зрадив Аполлонов крадіж волів, доконану Гермесом, а Гермесові пошукування Аполлона, був Гермесом перемінений у чорний камінь.].

Як, кидаючи кружком, протинатимеш плинне повітря,

Хай тебе власний кружок, як Гіацинта, уб’є [Гіацинт, любимець Аполлона, кидаючи для забави кружок, погиб від його удару, коли ним з незвичайною силою дмухнув на нього завидющий Зефір.];

А як захочеш плисти через воду широку, хай буде

Гірша тобі та вода, ніж для Леандра була [Леандер иогиб у морській тіснині коло Абідоса в бурливу ніч, перепливаючи до своєї улюбленої Герони.].

Мов тому Коміку, що затонув, пливучи через хвилі,

Хай і тобі так заллє гирло стігійська вода;

Або колись корабель розіб’ється й ти море бурхливе

Перепливеш, затони скраю так, як Палінур [Палінур, стерник Енея, що заснувши при стерні, впав у море й утонув.].

Як Евріпіда колись розкусала сторожа Діани [Евріпіда, що гостив у короля Архелая й вертав уночі з вечері, заїли пси.],

Так хай тебе розірве псів чуйних ніччю юрба.

Як трінакрієць колись, вскоч і ти у пащеку Гіганта [Філософ Емтіедокл мав закінчити життя, вскочивши під час вибуху Етни в горючий кратер.]

Там, де сіканська гора [Сіканія – Сіцілія, сіканська гора – Етна.] найбільшим полум’ям б’є,

І хай стрімонські [Стрімон – ріка в Фракії.] жінки розідруть твоє тіло у шалі

Нігтями й зроблять тобі те, що Орфею колись.

Як син Альтеї погиб через огник, що мати спалила [Син Альтеї Меяєагер умер, коли його мати в злості на нього спалила, три недогарки полін, які три Парки хотіли спалити зараз по його вродженні, аби він зараз умер, і які вона тоді виходила з огню.],

Так одна тріска нехай і твій костер запалить.

Як від фазійської вмить зайнялася корони невіста,

Потім невісти отець, а від вітця цілий дім [Се була помста Медеї, колхіянки з-над ріки Фазісу на Язоні за те, що, зірвавши з нею подружжя, зважився оженитися з Креузою, дочкою корінфського короля. В день шлюбу Медея прислала панні молодій коштовну сукню й корону, та скоро вона наділа ті дари, почала вся горіти. Від неї зачав горіти також її отець, що прибіг рятувати її, а від них зайнялася й згоріла ціла палата.];

І як затроєна кров розійшлась по Геракловім тілі [Від сорочки, намоченої в крові Несса.],

Так твоє тіло нехай пагубна трута пожре.

Як Пенталіда Лікург за свій злочин помстився на сині,

Так хай смертельний удар трафить тебе такий сам [Лікург, потомок Пентея, запер у тюрму всіх бакханок; за се Бакх наслав на нього такий одур, що він сокирою зарубав свого сина Дріанта.].

Спробуй теж так, як Мілон, розідрать пень надколений дуба,

Вкліщені ж руки відтак вирвати з пня не здолій [Мілон, славний силач із Кротона, загинув через те, що хотів роздерти надколеного дуба, якого не могли розколоти клинням, але дуб так закліщив йому руки, що він не міг витягти їх і вночі його пожерли дикі звірі. Маємо тут старинну аналогію до відомої пригоди медведя в поемі «Лис Микита».].

Хай тобі власний твій дар так пошкодить, як Ікарові, що

Згиб від оружних селян, що їх вином упоїв [Ікар, або Ікарій, великий прихильник культу Бакха, приплив до Аттіки зі шкіряними міхами з вином, а здибавши селян, що ще не знали вина ані п’янства, угостив їх щедро. Почувши оп’яніння й думаючи, що напій затроений, селяни вбили Ікара. його дочка, що була з ним, побачивши його вбитого, повісилася на власнім поясі.];

А що по смерті його причинила дочка собі з болю,

Сам ти собі причини, на пояску удавись.

З голоду млій саме так перед замкненим входом до дому,

Як та дочка, що її мати вморила сама.

Образ Мінерви зневаж і ти так, як той Аякс, і теє ж,

Що близ Авліди йому, хай приключиться й тобі [Аякс, син Оілея, один із героїв троянської війни, згинув при розбитті грецької флоти біля Евбої від грому, який виїмково кинула на нього Афіна за злочин, сповнений на троянській віщунці Кассандрі.].

Як Навплієнко, стерпи смерть за злочин, який не сповнивти, –

А що його не сповнив, хай те не втішить тебе [Навплієнко Паламед, учасник походу під Трою, був укаменований грецькими королями через наклеп Одіссея. Сердитий на Паламеда за те, що той зневолив його до походу під Трою, Одіссей не погидував ось яким способом помсти. Він сфальшував і підіслав котромусь із королів лист Пріама до Паламеда, в якім той ніби дякує йому; що Паламед згоджується зраджувати грецьке військо, й посилає йому значну суму грошей. Таку суму закопав Одіссей ублизу Паламедового намету. Коли лист донесено до Агамемнона, той скликав королів і представив, яке діло. Одіссей виступив ніби в обороні Паламеда й порадив суддям обшукати Паламедів намет. Знайшли закопане там золото й укаменували невинного чоловіка.].

Як ізіндійський той гість життя свого хазяїна збавив,

За що ще й досі від жертв Іон прогонить його [Сага не пояснена.];

Або як Меланта, що після вбійства у пітьмі ховався,

Зрадила мати, яку світло на те привело,

Так хай і груди твої кидані пробивають ратища,

Так будь завадою тим, що помогти тобі хтять.

І як страшну провів ніч той фрігієць, що коні в Ахілла

Вимовив на ніч собі, кожду ти так проводи [Той фрігієць звався Рез. Про його смерть оповідає «Іліада».],

І не будь ліпший тобі сон, як Резові та товариству,

Що з ним під Трою прийшло й зараз же в сні полягло [Мова про Реза і товаришів у «Іліаді».],

Або як ті, що з рутульцем Рамнетом їх помордували

Жвавий Гіртака синок й жвавий його побратим [Епізод про Низа й Евріала в Вергілієвій «Енеїді», IX, р. 314 і далі.].

Як Клінієнко, загинь посеред димової пожежі,

Щоб твоє тіло до пів спалене Стікс полоскав;

Або як Рема, що смів свіжоставлений мур перескочить,

Хай твою голову так заступ мужицький проб’є [Про смерть Рема, що, легковажачи собі заказ брата Ромула, перескочив невисоке обмурування первісного Рима, див.: Livius, Ab urbe condita.].

Врешті молюся, щоб ти серед стріл сарматійських та гетських,

В тім самім місці, що я, вічно і жив, і вмирав.

*

Се тобі поки що шлю в отсій борзо писаній книжці,

Щоб ти не думав, що пам’ять про тебе згубив.

Мало сього, признаю, але більше боги дати можуть.

Хай воля їх помножить те, що тобі я наклав.

Більше пізніш прочитаєш, і імена й факти правдиві

Розміром, у якім слід вести поважну війну.

Примітки

Евен – згідно з грецькою міфологією, бог однойменної річки в Етолії.

Тіберін – бог річки Тібр. За переказами, Тіберін був царем Альби і потонув у річці Амбулі, яка стала називатися Тібром.

Дамасіхтіон – за грецькою міфологією» один із шести синів Ніоби, вбитих Аполлоном.

І як по смерті дітей смерть собі бандурист заподіяв… – Мова йде про чоловіка Ніоби – Амфіона, який володів божественним даром гри на кіфарі. Довідавшись про загибель своїх дітей, він пробив собі груди гострим мечем.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 469 – 477.