Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

7. Приклади зрад і страшних смертей

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

І нехай буде тобі дана жінка така неморальна,

Як та, що вибрав Тідей для свого сина колись [Тідей оженив свого сина Діомеда з дочкою аргоського короля Айгіалеєю, яка в неприсутності свого- мужа вела розпусне життя, а коли він вернув додому, мало не замордувала його, так що він мусив утікати з того краю.],

Що з братом мужа свого [явні] зносини мала любовні

Й скрила від локрів його, як її служницю вбив.

Дайте, боги, щоб ти жінку так само мав вірну, як тії,

Що мав Талай, або як Тиндареївна була [Талаєва дочка Евріфіла зрадила свого мужа Амфіарая за нашийник, у який Гефайст укував усяке нещастя, відкривши його криївку Полінейкові. Амфіарай не хотів брати участі в поході проти Фів, знаючи наперед, що згине в тім поході, і тому сховався при приході Полінейка, але, знайдений, не міг опертися його намовам. Тннда-реївна-Клїтеміїестра, жінка Агамемнона, що в неприсутності мужа злигалася з Айгістом, а по його повороті вбила його в лазні.],

Або як ті Данаїди, що всі свояків повбивали

І за те воду носить мусять вовіки віків.

Хай похіднею горить на подобу Бібліди й Канаки [Бібліда, дочка Мілета, полюбила свого брата-близнюка Кавна і втекла до Карії, де, плачучи ненастанно, перемінилася в джерело. Канака, вродивши дитину від свого брата Макарея, повісилася.]

Також у тебе сестра, злочином вірна тобі.

Як буде в тебе дочка, будь, немов Пелопея Тієсту [Пелопея, дочка Тієста, вродила від рідного вітця сина Айгіста, спільника Клітемиестри.],

Як Мірра свому вітцю, а Ніктімена свому [Мірра мала від свого вітця сина Адоніса, а Ніктімена, дочка лесбійського короля Ніктея, задля спілкування з вітцем, до якого присилував її сам отець, попала в меланхолію й була перемінена в сову.];

І хай не буде вона прихильніша тобі й життю твому,

Як Птереласу дочка чи тобі Нізе була [Дочка Птереласа, короля тафійського Камітона, обтяла свому батькові золоте волосся, в якім лежала його незвичайна сила, й тим спричинила його смерть. (Грецька паралель до історії Самсона й Далі-лй.) Скілла, дочка Ніза, короля мегарійського, зробила свому батькові те саме в його війні з Міносом, королем Кріту.],

Що своїм злочином ввік своє ріднее місто зганьбила,

Тіло батьківське насмерть возом здавила важким.

Згинь так, як ті юнаки, яких трупи розкидані й лиця

Встелювали довгий час рівні пізанські поля [Ойн Омаос, король Пізи й Еліди, хотів віддати свою дочку Гіпподамію тільки такому юнакові, якого він не зможе догнати в возових перегонах. Маючи чудесні вітрові коні, він доганяв кождого і вбивав1 іззаду списом. Так погубив їх 13, поки не перехитрив його Пелопес у змові з Гіпподаміею.],

Як отой, що сватачів безталанних напоєну кров’ю

Землю волів був, мабуть, власною кров’ю скропить [Мабуть, натяк на Одіссея, що при помочі свого сина повбивав міюгочмслениих сватачів своєї жінки,],

Або як зрадник-візник згиб, тирана жорстокого знаряд,

Що нову назву свою морю Міртойському дав [Назва Міртойського моря між Крітом й Пелопоннесом має походити від Міртіла, Ойномаєвого візника, що зрадив Пелопсові тайну свого пана й згиб потім, зіпхнений Пелопсом у море, коли домагався умовленої за свою зраду нагороди – проспати одну ніч із Гіпподамією.],

Або як ті, що надармо догнать бистроногую панну

Хтіли, аж яблука три біг опізнили її [Аталанта, дочка Схойнея, заявляла своїм сватачам, що вийде замуж лише за того, хто дожене її в бігу. Коли ж сватач, догнавши її, не зупинявся і випереджав її, вона ззаду вбивала його списом. Дістав її Гіппомен таким способом, що, біжучи перед нею, кинув їй одно по однім три золоті яблука, одержані від Афродіти.];

Або як ті, що ввійшли в лабіринт, що ховав Мінотавра,

В темну будівлю, та вже з неї вернуть не могли [Мінотавр, потвір, посаджений Міносом у лабіринті на Кріті, пожирав висиланих туди афінських хлопців і дівчат, поки не вбив його Тесей.];

Або як ті юнаки, що, Патроклову мстячи загибель,

Вбив їх дванадцять Ахілл і на стіс друга поклав [По смерті Патрокла Ахілл убив 12 троянських юнаків і поклав їх на костер разом із тілом свого друга.];

Або як ті, що їх Сфінкс за нерозгадку загадок темних

[Поблизу Фів на шляху] смертю страшною губив;

Або як ті, що зайшли в храмМінерви в Бістоні [й погибли],

Із-за чого й досі ще вкрите богині лице [Сага не пояснена.];

Або як ті, що колись короля фракійського ясла

Кров’ю багрили й були стравою коням його [Фракійський король Діомед мав огнедишущі коні, котрих годовано людським м’ясом, поки Геракл не вбив короля.];

Або як ті, що кидав їх Теродамас львам на поживу [Скіфський король Теродамас годував львів людським м’ясом.],

Або в Тавріді велів Тоас як жертви вбивать;

Або як ті, що колись ненажернії Скілла й Харібда

З Уліссових кораблів повиривали живцем [Решта Одіссеєвих товаришів, як знаємо з «Одіссеї», погибла від Скілли й Харібди.].

Як ті, що їх Поліфем проковтнув у живіт свій глибокий,

Або як ті, що взяли їх Лайстригони до рук [Натяк на Одіссеєві пригоди.],

Як ті, що їх Ганнібал повкидав у глибоку криницю

Й пилом досипаним всю сивою воду зробив [Ганнібал у своїм поході через римську Кампанію покликав до свого табору сенат одного місточка й велів усіх його членів повкидати в криницю.];

Як ті дванадцять дівок, що погибли враз зі сватачами

Через те, що сватачам зброю взялись доносить [Натяк на оповідання «Одіссеї» про вимордування сватачів.];

Як поліг дужий борець, від аонського гостя простертий,

Що дивом все побіждав, як хто його повалив;

Як усі ті, що Антей роздавив їх у раменах сильних [Велетень Антей, син землі, коли хто повалив його на землю в борні, одержував від своєї матері-землі все нову силу й перемагав противника. Лиш Геракл, не кидаючи його на землю, задушив його в своїх обіймах. Дещо подібне маемо в нашім найстаршім літописі в оповіданні про борню молодого Кожум’яки з печеніжином під р. 993.],

Як ті, що їм дала смерть люту лемнійська юрба [Лемиійські жінки повбивали своїх батьків й мужів за те, що не хотіли приставати з ними тому, що їм із допусту Афродіти воняло з ротів.].

Як той, що довгі часи жертв неправих учитель, уливний

Викликав дощ і погиб жертвою [вчинків своїх] [Трасій, кіпрійський ворожбит, порадив єгипетському цареві Бузі-рісові для усунення посухи вбивати щороку одного чужинця в жертву Зевсові. Бузіріс велів убити його першого, й справді посуха перервалася.];

Як брат Антея, яку кров пролити мав, тою жертовник

Окрасив і тут же й сам за власним прикладом згиб [Той сам Бузіріс, що хотів у жертву зарізати Геракла и був зарізаний сам зі своїм сином через грецького героя.];

Як той жорстокий тиран, що замісто трави [та оброку]

Коні страшнії свої м’ясом людським годував [Фракійський король Діомед.];

Як ті два, що прийняли від одного борця різні рани

Й згибли [оба в один час], Несе і Дексаменів зять [Несс-кентавр, якого вбив Геракл, коли той, несучи його з Деіанейрою через ріку, хотів ізнасилувати Деіанейру. Зять Дексамена, також кентавр Евретіон, якого вбив Геракл, коли той хотів ізнасилувати дочку Дексаменову Мнізімаху (пор.: Apollodor’s mythologische biblioihek, кн. II, розд. 5, уст. 5).];

Або як правнук Сатурна, якого загибель страшную

Бачив із міста свого, [та не поміг] Ескулап [Сага не пояснена.];

Як згибли Сініс, колись хижий Скірон і злий Поліпемон [Три розбійники, вбиті Тесеєм. Поліпемон, званий також Прокрустом, клав своїх силою зловлених гостей на ніч у невідповідні для них ліжка – високих у короткі, а низьких у довгі. Коли вони поснули, він високим відрубував ноги, оскільки вистарчали з ліжка, а коротких натягав, прив’язуючи їм до ніг тяжкі ковала. Скірон робив смерть прохожим, прив’язуючи їх за ноги до верхів двох пригнутих дерев і пускаючи потім ті кінці, аби роздирали чоловіка. Такою смертю мали, по твердженню візантійського царя Івана Ціміскія, деревляни усмертити князя Ігоря в р. 945.];

Або як той, що до пів був чоловік, до пів віл [Мінотавр, убитий Тесеєм];

Або той, що дерева вниз пригнувши, пускав у повітря,

Бачачи хвилі морські по сей і той бік нараз [Вищезгаданий розбійник Скірон, що чатував на свої жертви на вершку Істму, відки міг бачити два моря – Егейське та Корінфійський залив],

Або як той Керкіоп, що веселим обличчям гляділа

Церес на смерть його, як смерть заподіяв Тесей [Керкіопа, що силував прохожих боротися з ним і душив їх у своїх обіймах, задушив Тесей у храмі богині Деметри на радість тій богині.].


Примітки

Скірон – за грецькою міфологією, розбійник, вбитий Тесеєм; Скірон примушував подорожніх мити ноги і зіштовхував їх у море.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 462 – 466.