9. Приклади різнорідних страшних смертей

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

Хай твої члени також хтось розкида по полі широкім,

Як та, що батька свого хтіла погоню спинить [Натяк на братовбійство Медеї, описане вище.].

В бронзі Перілловім ти бугаїв справедливих наслідуй

Риком, що відповіда снісінько формі вола [Акраганський тиран Фаларіс, одержавши від афінського механіка Перілла проект зробити мідяного бика, в якім зачинений і повільним огнем припіканий злочинець ревів би па подобу вола. Коли механік зробив свою штуку й прибув похвалитися нею перед тираном, сей велів на пробу його першого спекти в тім биці. Сцену між Фаларісом і Періллом описав Овідій майстерно в одинадцятій елегії третьої збірки «Tristium», рядки 40 – 54.];

І як Фаларіс, тиран, у пафійському бронзі, реви ти

Ревом воловим, як меч вперед язик тобі втне [Фаларіс і сам поплатився за своє тиранство такою самою смертю, тільки що йому ще перед тим відрізали язик.].

А як вернути тобі забажається в вік щасливіший,

Будь ти ошуканий так, як старий Пеліас був [Пєліаса за радою Медеї порізали й зварили його власні дочки, надіючися відмолодити його.].

Або ввергнися з конем в болотної безодні пащеку [В Римі отворилася була болотяна пащека в р 632 пе(ред) Хр(истом), та рицар Курцій вскочив у неї в повній зброї з конем, по чім вона зачинилася.],

Тільки хай смерть твоя враз й ім’я проглине твоє.

О, щоб так само ти згиб, як ті, що з зубів смочих повстали,

Що їх на грецькій ріллі сіяла Кадма рука! [Кадм, прибувши з Фінікії до Бойотії, вбив тут страшного дракона та за радою Афіни посіяв половину його зубів із яких виросли уоружені рицарі; при їх помочі Кадм покорив жильців Бойотії й заснував Фіви]

Як і Піттіди були та Моліни фатальні прокляття [Сага не вияснена.],

Хай і на голову теж стягнуть нещастя твою,

Аби якими з маленької книжки заклятий був птах той,

Що, в воду кидаючись, тіло вмиває своє.

Май стільки ран теж на тілі, як той, про якого говорять,

Що свої жертви вбивав, не уживавши ножа.

В одурі, як та, котру обезумила мати Кібела,

Звичаєм фрігів і ти соромний член собі вріж [Так зробив собі Аттіс, коханець Кібели, на якого та богиня напустила одур за те, що спроневірився їй із гамадріадою Сагірігідою.].

З мужа зробись ані муж, ані жінка, як Аттіс [нещасний],

І бий м’яким кулаком у торохтячий тимпан [На пам’ятку Аттіса, євнухи справляли плачливі обходи з грою на флейтах та з биттям кулаками в барабани.].

Будь перемінений теж нагло в потяг Великої мами,

Як побідитель і та, що доганяла його [Гіппомен і Аталанта, що своїм спілкуванням осквернила храм Кібели, були перемінені в пару львів.].

І щоб не сам лиш Лімон потерпів таку кару страшную,

Хай і у тебе нутро вирве роз’юшений кінь.

Як Касандреї тиран, та не лагідніш від тирана,

Ранами вкритий будь ти, вкопаний в землю живцем [Касандрея, місто в Македонії, якого тиран Аполлодор потерпів таку кару.].

Або як Абаса син і так само цитиейський герой, будь

В скриню запертий і в ній вкинений в морські вали [Син Данаї, від неї син Зевса Персей був, на розказ її вітця Акрізія, сина Абасового, зараз по вродженні разом із матір’ю всаджений у дерев’яну скриню та пущений на море. Море занесло їх живих до острова Серіфуса, де їх переймив і освободив Діктіс.],

Або як жертва ти будь на жертовнику Феба зарізан,

Смерть, яку ворог лихий ген по Тевдоту завдав.

Або нехай проклина в днях означених тебе Абдера

І на проклятого хай градом каміння паде.

Або нехай тебе вб’є, як колись то вітця Дексіони

Та Гіппоноєнка той Юпітра наглий огонь [Син Гіппоноя Капаней був убитий громом, коли завзято штурмував мури Фів.],

Як Автоної сестру, та як ту, що й їй тіткою Майя,

Й того, що зле кермував коні, яких забажав [Кадмова дочка Семела, беременна від Зевса, забажала бачити його в повній божеській силі і вмерла на його вид. Так само Фаетон, що забажав поводити сонячними кіньми, згинув, надто наблизившися до сонця.],

Як дикий той Еолід та як той з того самого роду,

Що Медведиці отець, в морі не тоне ні раз [Лікаон, отець Каллісто, що була перемінена в сузір’я Арктос (Великий Віз).];

Як Мацелона, яку враз із мужем убив грім небесний,

Так, прошу [бога], будь ти вбитий воздушним огнем.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 467 – 469.