3. Поет-жрець

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

І не загаюся я, наче жрець, зложу жертву почину.

Хто-сте при жертві моїй, держіть за зубами язик!

Хто при тій жертві присутній, слова говоріть жалісливі,

З лицями, повними сліз, до Ібіса приступіть,

Із віщуваннями злими лівими прибігайте ногами,

А на тіла [всі] свої чорні одежі вберіть.

А ти чом вагаєшся похороннії пов’язи взяти, –

Адже сам бачиш, стоїть вівтар, де смерть ти приймеш.

Хід погребальний готов, починайте східушні молитви!

Жертво жорстока, підстав шию свою під мій ніж!

Хай земля своїх плодів, ріка хвиль тобі своїх відмовить,

Вітер на тебе не дме, воздух тебе [не свіжить],

Сонце не гріє тебе ані місяць на тебе не сяє,

Яснії зорі [нехай] щезнуть із твоїх очей.

Хай тобі ані огонь не дає своїх благ, ні повітря,

На морі ні на землі шляху не буде тобі!

Вигнанцем бідним блукай і чужії витоптуй пороги,

Ротом дрижачим [слабим] хліба крихітку проси.

Хореє тіло нехай мучить і недужую душу,

Ніч тобі тяжча дня, від ночі день все бува.

Хоч будеш бідний усе, милосердя не збудиш ні в кого, –

Лиху твойому радіть будуть мужі і жінки.

Прийде ненависть до сліз, і признають, що гідний ти того,

Щоб, много стерпівши лих, ще більше стерпів ти їх.

І хай, що рідко бува, привичної позбавлене ласки,

Буде ненависне все долі твоєї лице.

Хай не бракує причин тобі, тільки спромоги до смерті,

Давлене мусом життя вбійство нехай омина,

І нехай мучені члени ажень по найдовшім конанні

Дух твій опустить!

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 454.