14. Зевесове потомство

Переклад Івана Франка

А як свій труд закінчили боги несмертельні блаженні,

Силою перемогли й засудили на кару титанів.

Отоді власть віддали й царювання над всіми богами

Широкоглядному Зевсу за мудрою радою Гайї,

Він же безсмертним усім їх паї порозділював мудро.

Цар над богами, Зевес першу жінку собі взяв Метіду,

Що мала більше знання, як боги всі і смертнії люди.

Та коли мала вона синьооку богиню Афіну

Родити, підступом їй одурив материнськеє серце

Словом облесним, нутро проковтнув її власне чудесно

З мудрої Гайї поради та Урана теж зоряного.

Сю вони раду дали, щоб із інших богів ані один

Власть королівську не взяв від Зевеса над всіми богами.

Бо від Метіди – було віщування – премудрії діти

Мали постать; перша – ся синьоока дочка третьородна,

Силою рівна вітцю і умом без порівняння мудрим.

Потім породити мала ще сина, що в серці мав мати

Силу безмірну і стать королем над людьми і богами.

Але Зевес проковтнув у нутро її власне чудесно,

Щоб відслонила йому все пізнавання доброго й злого.

Другу дружину узяв він, блискучу Феміду, що гори

Вродила, Діку, Евномію й третю Ейрену розкішну,

Що на сторожі стоять усіх діл чоловічого роду,

Мойри, яким сам Зевес віддає якнайбільшую почесть,

Клото, і Лахесіс, і Атропос – назви їх; ті смертельним

Людям у їхнім житті посилають злі й добрі пригоди.

Трьох йому грацій родила прегарна лицем Еврінома,

Ся Океана дочка, вони ж три були любі й приємні,

Перша Аглая, по ній Евфрозіна й Талія сердешна.

Їм, як гляділи, з повік солодощі любовні спливали,

Ніжність і чари краси з-під їх брів позирали довкола.

Він же вступив у свій час у Деметри плодючої ложе,

Ся ж Персефону йому привела білоруку, та в мами

Ад сю дочку зрабував, а Зевес дав на се свою згоду.

Потім собі покохав Мнемозіну прекрасноволосу,

Що породила йому дев’ять муз у вінках золотистих,

Що у забавах, танках всі любуються й в радощах співу.

З тим же Зевесом-егідодержавцем у зв’язку любовнім

Двоє родила Лето, Аполлона й дочку Артеміду,

Що любить лови, – найкращую пару між всіми богами.

Геру блискучу Зевес за останню собі взяв дружину,

Ся ж породила йому Гебу, й Ареса, й Ейлейтіію,

В зв’язку любовнім з царем і людського і божого роду.

Сам з голови видав він синьооку богиню Афіну,

Дуже грізну, що провадить війська, любить крик, непоборну,

Вельмишановну, якій милі війни, борба й мужів галас.

Гера ж Гефайста преславного в зв’язку зовсім не любовнім

Родила, в сварці раз в раз і в незгоді живучи з супругом,

Що ковалем-штукарем став найбільшим між всіми богами.

Від Амфітріти і від землетрясця того Посейдона

Родився широкогрудий Тритон величезний, що в морі

На самім дні біля матері любої й владаря батька

В домі жиє золотім, бог страшний. Але богу Аресу,

Що розбиває щити, Кітерея породила Страха

И Жаха страшного, що мужів густі розсипають фаланги

З батьком, що бурить міста, бік о бік у кровавому бою,

І Гармонію-дочку, що за жінку взяв Кадм многоумний.

Мая, Атланта дочка, від Зевеса породила Герма,

Злягши на ліжку святому, – він стався герольдом безсмертним.

Кадма дочка із Зевесом у зв’язку любовнім Семела

Сина породила, славного Діоніса, радості творця,

Смертна безсмертного, та тепер стали обоє богами.

Врешті героя Геракла породила гарна Алкмена

В зв’язку любовнім із тим же Зевесом, що хмари збирає.

Славний хромий бог Гефайст наймолодшу й найкращу із грацій

Взяв за жону Аглаію. Діоніс золотоволосий

Взяв Аріадну, Міноса дочку жовтокосу, собі за дружину,

Їй же для нього Зевес дав безсмертність і молодість вічну.

Син же могутній Алкмени прекрасної, сила Геракла,

Земне своє житіє многотрудне скінчивши, у небі

Гебу, Зевеса дочку і золотоволосої Гери,

Взяв за стидливу жону на вершках снігового Олімпу

Благословенний, що діл за життя доконавши великих

Поміж богами без болю живе і без старості вічно.

З Гелієм неутомимим преславна дочка Океана,

Та Персеїда, породила Кірку й царя Аетея.

Сей Аетей, світлодайного Гелія син невідродний,

Іншу дочку Океана, ріки безконечної, гарну Ідію

Взяв за жону із поради богів. Ся ж у зв’язку любовнім

Силі підлягши принад і намов золотих Афродіти,

Вродила прекрасноногу Медею йому на потіху.

Примітки

Проковтнув у нутро її власне чудесно… – В оригіналі: «помістив її (Метіду. – Ред.) в своє нутро».

Другу дружину узяв він, блискучу Феміду, що гори вродила… – Феміда була матір’ю трьох гор (чи ор): Евномії – Законності, Діки – Справедливості і Ейрени – Миру.

Трьох йому грацій родила прегарна лицем Еврінома… – В оригіналі – «трьох харіт». Грецький епітет «калліпареос» (із гарними щоками) в оригіналі належить не до Еврі-номи, а до харіт.

Кітерея породила Страха й Жаха страшного… – В оригіналі йдеться про втілення абстрактних понять: нищівникові шкіряних щитів Кітерея породила Фоба (чи Фобоса) і Дейма (чи Деймоса) жахливих.

Мая, Атланта дочка, від Зевеса породила Герма… – йдеться про народження «славного Гермеса», який став вісником безсмертних.

Син же могутній Алкмени прекрасної, сила Геракла… – Тут використано властивий для давньогрецького епосу зворот: замість імені героя вживалося слово із значенням «сила» (грецьке менос, біе, іс) плюс родовий відмінок імені.

Аетей… – Сучасні форми: Аєт, чи Айєт. Видозміна грецького імені Аєтес пов’язана тут із потребою заповнення метричного простору.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 338 – 340.