1. Заспів

Переклад Івана Франка

Пісню свою почнемо ми від муз геліконських, що мають

На Геліконі житло, на великій горі божественній,

Попри блакитну криницю своїми стрункими ногами

Довкола вівтаря Зевса могутнього танці виводять,

Гарні скупавши тіла у холодних Термесових хвилях

Або в воді Гіпокрени, чи в хвилях святого Ольмея.

Аж на вершок Гелікону виводять свої хороводи,

Гарні, чарівні, дрібцюючи ніжними мірно ногами.

Відси, окутані млою густою, вони вилітають,

Поночі понад землею виводять прегарнії співи.

Егідодержця Зевеса та Геру шановну в них хвалять,

Геру, Аргоса богиню, в сандалі злотисті обуту,

Також дочку старшини всіх богів, синьооку Афіну,

Сонячного Аполлона й богиню-стрільця Артеміду,

І Посейдона, що море держить і стряса берлом своїм,

Шани достойну Феміду та й Афродіту-моргуху,

Гебу в вінку золотім, з нею теж Діонею-красуню,

Еоса й Сонце величне, також білолицю Селену,

Далі Латону, й Япета, та Кроноса, хитрого в раді,

Землю, й грізний Океан, також Ніч – темноту непроглядну.

І увесь рід той святий Несмертельних, що вічно тривають.

Ті-то колись Гесіода пісень сих прекрасних навчили,

В пору, як пас своє стадо у стіп Гелікону святого.

Ось яке слово мені промовляли уперве богині,

Музи олімпські, Зевеса егідодержавного доні:

«Гей пастухи-селюхи, простаки, лиш про черево дбалі,

Брехень ми вміємо много, до правди подібних, сказати,

Та як захочемо, можемо також і правду віщати!»

Так промовляли Зевесові доні, штукарки словесні,

І подали мені берло лаврове, рясне та зелене,

Подиву гідне, і духом натхнули мене божественним,

Щоб сповіщати я міг і про те, що було і що буде,

І повеліли мені оспівати блаженних безсмертних,

А перш усього від них починать кождий спів і кінчати.

Примітки

Гелікон – главна гора в південній Фессалії, тепер по-грецьки ще Гелікон, а по-турецьки, а властиво по-болгарськи, Забора, гарний ланцюг гір, покритих лісами, з гарними долинами, в яких колись стояли численні храми Аполлона та муз. Прим. І. Ф.

Гора в південній Фессалії… – очевидна помилка в написанні: замість «Фессалії» треба «Беотії».

Термес – ріка, що випливає з Гелікону, а також назва бога тої ріки. Прим. І. Ф.

Гіпокрена – дослівно кінське джерело, що по міфологічній уяві постало в тім місці, де крилатий кінь Пегас, символ поетичної фантазії, вдарив копитом о скелю. Прим. І. Ф.

Ольмей – також ріка, що випливає з Гелікону, потім лучиться з Термесом і разом із ним вливається в озеро Копаїс. Прим. І. Ф.

Загора – так називається лише східна частина Гелікону. Назва ця слов’янського походження, але не болгарська. Вершина Гелікону тепер називається Палеовуна.

Гебу в вінку золотім, з нею теж Діонею-красуню… – Схоліаст (коментатор) Гесіода повідомляє, що тут ідеться про Діону – не матір Афродіти, а одну з океанід. Отже, тут згадується саме Діона, а не Діонея (епітет Афродіти). Далі, можливо, помилка в написанні: замість «Еос» (у 18-му вірші у І. Франка – «Еоса») могло бути «Еосу».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 314 – 315.