6. Плем’я Моря

Переклад Івана Франка

Море Нерея породило правого, що правду любить;

Се його найстарший син, і тому й називається старець,

Щирий усе й добродушний і не забуває ніколи

Про справедливість, а повен усе правоти й милосердя.

В спілці з Землею уродився з Моря і Тавмас великий,

Форкіс відважний, за ним краснолицяя Кето й нарешті

Та Еврібія, що має залізнеє серце у груді.

А від Нерея та гарноволосої жінки Доріди,

Доні того Океана, що землю усю обпливає,

Вийшло вродливеє плем’я богинь, усіх гідних любові,

Вийшла Протона й Евкрата, Саона й свята Амфітріта,

І Еодора й Фетіда, Галена і Главка вродлива,

І Кімотоя, і скора Спейона, й Талія премила,

І граціозна Меліта, і ще й Евлімена, й Агава,

І Пасітея, й Ерато, й Евніка, що лікті рожевії має,

далі Дотона й Протона, Феруса і ще й Дінамена,

З ними ж Несая, й Актая, і Протомедея ввічлива,

Далі Доріда, й Панопа, й прекрасна лицем Галатея,

Любая всім Гіппотоя й рожеволікта Гіппоноя,

І Кіммодока, що хвилі бурхливії моря втишає,

Бурею й вихром розгойдані, з Кдматолегою разом

І з Амфітрітою жвавою словом одним усмиряє.

Далі Кімона, й Айона, і в гарнім вінці Алімеда,

І Главконома, весела сміхунка, і Понтопорея,

Далі Леагора, з нею Евагора, і Лаомедея,

І Полінома, іще й Автоноя, і Лісіанасса,

Далі Еварна, премила на вроду, з лицем без догани,

Далі Псам-ата, гнучкая у стані, і пишна Меніппа,

З ними Несона й Евпомпа, Проноя теж, і Темістона,

І Немертея, що має весь розум безсмертного батька.

Се ті дочки, що їх сплодив правдивий Нерей бездоганний,

Всіх п’ятдесят і усі всяких діл милосердних свідомі.

Тавмас узяв за жону Океана глибокого доню

Звану Електру, вона породила швидкую веселку,

Гарпії з гарним волоссям на йм’я Аелло й Окіпета,

Що на прудких своїх крилах літають наздогін з вітрами,

Птиць доганяють; і все у повітрі високо літають.

Форкісу ж жінка Кетона породила грай краснолицих,

Сивих з уродження, тим-то і граями їх прозивають

Врівень безсмертні боги й по землі теж ходячії люди;

І Пефредону стрійну й Еніону в плащі шафрановім,

Сплодили потім горгон, що живуть за шумним Океаном,

Близь краю Ночі в сусідстві отих гесперід голосистих, –

Три їх: Стейнона одна, й Евріала, й Медуза нещасна.

Смертна Медуза була, ті ж безсмертні і всі молодії.

З нею одною зійшовся той бог лазуроволосий

У пречудовому лузі і посеред цвітів весняних.

А коли голову їй відчикрижив Персей богорівний,

З крові Хрізаор постав великан і кінь Пегас крилатий.

Сей тому названий так, що поблизьку джерел Океана

Родився, перший тому, що в руках своїх меч злотий носить.

Сей, підлетівши і матір покинувши, Землю плодючу,

В боже житло долетів і живе у палаті Зевеса,

Блискавки й громи грізні подає там премудрому богу.

Той Хрізаор триголового мав Геріона за сина

Від Каллірої, дочки Океана шумного, та того

Вбив переможний Геракл при волах його лінивоногих,

На Ерітеї, водою облитій в той день, коли гнати зібрався

Широкочолих волів до святого Тірінту, вперед повбивавши

В стайні невидній пса Ортра та пастиря Еврітіона

І перегнавши волів на сей бік Океана шумного.

Ся ж Калліроя породила в темній, глибокій яскині

Дивну потвору Єхідну, якій між людьми й між богами

Жаден подібний не був, безсердечно жорстоку богиню.

Верхня її половина – вродлива та мила дівчина,

Нижня ж в подобі змії величезної й дуже страшної,

Лютої й дуже прудкої, що криється в земних щілинах.

Там вона має яскиню внизу під крутою скалою,

Здалеку від несмертельних богів і від смертного люду

Скрита в Арімській горі, під землею понура Східна,

Діва безсмертна, якій не загрожує старість ніколи.

З сею красунею, знай, колись Тіфон зійшовся в любові,

Найшаленіший, найгірший з вітрів. І почавши від нього,

Стала вона приводити на світ дивовижнії діти.

Першого Ортра, страшливого пса, що служив Геріону,

Потім уродила Кербера, пса-ненажеру, що Адові служить,

З голосом бронзу дзвінкого і з п’ятдесятьма головами,

Непереможної сили, що страху не знає ніколи.

Третю породила Гідру Лернейську, потвору жорстоку,

Тую кормила грудьми білораменна Гера-богиня,

Через ненависть страшну до Геракла могутнього сили,

Вбив же її син Зевесів мечем з харалуга твердого,

Амфітріоненко з поміччю войовника Іолая,

Радою ж їм помогла на се здобичодайна Афіна.

Ся ж і Химеру вродила, що дише огнем страховинним,

Сильну потвору, грізну, величезну і ще й бистроногу.

В неї три голови: перша львина із ясними очима,

Друга козяча, а третя гадюча, страшного дракона.

Лев зверху, ззаду змія, всередині коза лісовая,

З рота ж її вибухали потоки огню престрашнії.

Вбив її Беллерофонт, славний муж, при підмозі Пегаса.

Ся, спарувавшися з Ортром, породила Сфінкса страшного,

Що був погрозою Фів, і Немейського льва, що кормила

Гера, Зевеса подруга велична, й пустила на ниви Немеї

Людям на згубу; пануючи там, він пожер людей безліч,

Опанувавши весь Трет, і Немею, й луги Апесанта,

Але нарешті його побідила Гераклова сила.

Врешті Кетона, зійшовшися з Форкісом в вільній любові,

Сплодила дракона, що у відлюдній яскині підземній

На краю світу в саду золотії плоди все сторожить.

Ось і усе вам Кетони та Форкіса з нею потомство.

Примітки

Немертея – дослівно безгрішна, по числу являється 51-ою з нереїд. Прим. І. Ф.

Тавмас (Тавмант, чи Фавмант) – син Океана і Геї, батько Іріди і гарпій.

Еврібія – дружина титана Крія, мати Астрея, Палланта і Перса. Про неї в оригіналі сказано, що вона має в собі крицеву душу. Причина такого визначення її характеру невідома.

…Вийшло вродливеє плем’я богинь… – Серед імен дочок Нерея і Доріди зазначимо лише ті, сучасні форми яких відрізняються від вживаних І. Франком: Протона – Прото; Саона – Caо, Спейона – Спейо; Дотона – Дото; Кімона – Кімо; Айона – Еіона; Алімеда – Галеміда; Леагора – Леягора; Несона – Heco; Темістона – Темісто, чи Фемісто; Немертея – Немерта. При деяких іменах перекладач ставив епітети, відсутні в оригіналі, для заповнення метричного простору, наприклад, «свята Амфітріта», «Главка вродлива», «Протомедея ввічлива» тощо.

Форкісу ж жінка Кетона породила грай краснолицих. – Давньогрецьке «граес» означає, старі жінки, бабусі. Їх імена в сучасній передачі: Кетона – Кето; Пефредона – Пефредо; Еніона – Еніо, Сіейнона – Стейно.

З нею одною зійшовся той бог лазуроволосий… – Ідеться про Посейдона Грецький епітет «Кюанохайтес» означає: з темно-синьою гривою. Коли герой Персей відтяв голову горгони Медузи, з її крові вискочили коні Хрісаор і Пегас. Назва крилатого коня Пегаса тут пов’язується з грецьким словом «пеге» – джерело.

Дивну потвору Єхідну… – Грецьке «східна» як загальне слово означає змія. Тут Єхідна – одне з напівзвіроподібних (гемі-теріоморфних) божеств, що уособлювали ворожі людям руйнівні сили природи.

Амфітріоненко з поміччю войовника Іолая… – Мова йде про Геракла, сина Амфітріона його товариш Іолай характеризується як «милий Аресові» (богові війни).

Химера (грецьке – Хімайра, буквально: молода коза) – одне із звіроподібних божеств, убитих героєм Беллерофонтом.

Сфінкс, або Сфінга (жіночого роду), в тексті Гесіода – Фікс – гемітеріоморфне божество, людинозвір.

Трет, Апесант – гори в Немеї, місця перебування міфічного немейського лева.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 320 – 323.