2. Музи

Переклад Івана Франка

Але пощо мені се говорить, мов про дерева й скелі.

Нумо про музи зачнім, що в Олімпі святім величають

Батька Зевеса премудрість і радують божеські слухи,

Виповідаючи те, що було, і що єсть, і що буде,

Єдиногласно; приємний їх спів, не втихаючи, ллється

З уст їх; увесь веселиться дім батька Зевеса,

Громів володаря голосом милих богинь гармонійним,

Що мелодійно луна по верхів’ях сніжного Олімпу,

Житлах безсмертних. Вони ж, свій небесний підносячи голос,

Спів починають про те найстаріше богів покоління,

Що їх породила Гайя й широкий Уран з первовіку,

І тих потомків, що з них породились боги, добра давці.

В другім коліні Зевес, богів батько і роду людського.

Гімн починають богині й кінчать теж його похвалою,

Що він найліпший з богів і з усіх також наймогутніший.

Далі породу людську і сильнішу породу гігантів

Згадують і веселять душу Зевса, премудрість Олімпу,

Музи олімпські, Зевеса егідодержавного доні,

Що Кроніенкові їх привела, бувши з ним, Мнемозіна

У Пієрії, володарка піль Елевтера крутого;

Ті дають зло забувать і влагоджують болі людськії.

Дев’ять ночей ночував з нею вкупі Зевес-утішитель,

Потай безсмертних усіх на святеє вступаючи ложе.

Та коли рік проминув і зблизились призначені хвилі,

Місяці вийшли й настала уродин година врочиста,

Дев’ять дочок привела вона, гарних, усіх однодушних,

Співу любовниць, що серця у грудях безжурнії мали.

Невдалеці від найвищих вершин снігового Олімпу,

Там їх прегарні палати, веселі там їх хороводи.

В близькім сусідстві їх грації мають свій дім і бажання,

Там серед цвітів із уст голоси випускаючи любі,

Правила всього життя і безсмертних прожитки щасливі

Музи виспівують та гомонять голосами дзвінкими.

Відси вони на Олімп вилітають, щоб співом пишаться

Та голосами; довкола ж земля тьмою вкрита лунає

Співами їх, а від ніг їх вчувається тупіт веселий,

Як до вітця ті підходять; а сей, що царює над небом,

Сам посідаючи грім та блискучий розіскрений перун,

Силою Крона-вітця побідив і безсмертним уставив

Добрий порядок і враз порозділював почесті різно.

Ось що співають ті музи, ввійшовши в Олімпу палату.

Дев’ять сестер, і всі дев’ять Зевеса великого доні:

Кліо й Евтерпе, а з ними Талія, іще й Мельпомена,

І Терпсіхора, й Ерато, Полімнія, та Уранія,

І Калліопа, що серед сестер являється чільна,

Бо з королями вона любить жить, не лише з співаками.

Як кого з богохранимих царів почтять Зевсові доні;

Ласкаво глянуть на нього, коли на сей світ він приходить,

То на язик його ллють вони щось, наче росу солодку,

І з його уст словеса солодкі, мов мід той, плистимуть.

Будуть ззиратися люди на нього, коли він по правді

Буде судить їх діла; говорити він буде поважно

І втихомирить своїми словами найтяжчі роздори.

Бо лиш тоді мудрий цар, коли люд на публічному зборі

Чує від нього правдиві слова і радніше приймає

Царськую волю, коли бачить в ній зрозуміння й лагідність

Містом іде такий цар, йому моляться люди, як богу,

І серед зібраних він виступа все, як перший між ними.

Ось який божеський дар дають музи не раз чоловіку.

Отже, від муз, а також від влучного стрільця Аполлона

Сходять на землю вітхненні мужі, співаки та музики.

А від Зевеса царі. Має щастя, кого люблять музи.

З уст його, наче з криниці, солодкі слова витікають.

Як кого горе приб’є і зневіра пригноблює душу,

Сохне недужеє серце, й співак такий з ним зустрінеться,

Що служить музам, і в пісні йому нагадає щасливий

Побут найперших людей та блаженне життя олімпійців,

Зараз забуде журбу, мов мине його власнеє лихо,

І він неначе не той стає, бодрий від божого дару.

Слава вам, доні Зевеса! Даруйте й мені преподобний

Спів, оповіджте про рід прісносущих, високих, безсмертних,

Сплоджений сею Землею і сим многозвіздяним Небом,

Темною Ніччю, аби початок мав у морі солонім.

Все розкажіть, як уперве боги і земля та постали,

Ріки і море безмежне, що дується й хвилями б’ється,

Зорі блискучі і небо бездонне, що висить над ними.

І які з перших постали боги, давці всякого блага,

І які області хто позаймав, які почесті має,

І як уперве вони здобули той Олімп многоверхий.

Се все скажіть мені, музи, що там живете на Олімпі,

Від початку, і скажіть, що найперш було поперед всього.

Примітки

Пієрія – вузьке побережжя вблизу Олімпу, осередок старинного фракійського культу муз та Діоніса. Прим. І. Ф.

Пієрія – країна на північ від пасма Олімпу і на схід від Пієрійських гір (на березі Термайської затоки). В примітці 1, Франка вона неточно названа «вузьким побережжям вблизу Олімпу». В оригіналі згадується про схили Елевтеру.

Елевтер – правдоподібно, гора, якої назва, можливо, постала з міфічного оповідання, що там Мнемозіна освободила Діоніса від божевілля. Прим. І. Ф.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 315 – 317.