31.10.1886 р. До М. П. Драгоманова

Шановний добродію!

Шлю Вам нарис проспекту «Поступу». П[авли]к читав і замітив, що

1) не слід би писати того, що у мене написано на вступі про дотеперішню роботу людей поступових в Галичині, щоб не звертати увагу поліції і прочих народовців та кацапів. По-моєму, се не резон, коли тільки самі факти правдиві і нікому шкоди не зроблять, а що сяк чи так, а увага всіх згаданих звернеться на видання,

2) що програма сама надто дріб’язкова. Се може бути, але я бажав, побіч загальних принципів, поставити на вид якнайбільше питань практичної роботи, вже хоч би в противенстві до тих загальних програм, à la Народна рада і др., які у нас досі голошено. Думаю, що коли загальні принципи висказані ясно, то подрібність у наміченні точок практичної роботи не може бути шкідлива.

Вас прошу перечитати сей нарис і звернути увагу на те:

1) чи принципіальний бік наміченої програми доволі ясний та повний,

2) чи щодо практичної програми поперестати на специфікації справ галицьких, чи в такий же спосіб намітити й ті українські справи, котрі б там наличними силами і на легальному грунті можна було зробити в користь народу.

Звісно, о таких справах я не маю поняття і, коли б Ви вважали їх намічення потрібним і можливим, то й зробіть, хоч я думаю, що ліпше би обговорення таких справ лишити для самого журналу, тим більше, що й з України не маю нікого такого, кого б міг попросити взятися за їх систематичне оброблювання. Здається мені також, що й з деяких других боків ліпше буде, коли журнал виступить з програмою переважно місцевою, галицькою.

Я бажав би видати проспект іменно в такій рамці, як написаний, хіба що Ви проти такої рамки піднесли б серйозніші закиди від П-кових. А коли б таких закидів не було, то я просив би Вас, прочитавши і поробивши, де треба, чи то помарки, чи доповнення, прислати мені рукопис назад, щоб я якнайшвидше міг дати рукопис до друку.

Коц[овський] є тут, зовсім здоров. Він паче чаянія не противен новому видавництву і обіщав до нього свою поміч, хоч і без свого підпису. Впрочім, для белетристики помочі маю досить і з Укр[аїни], і з Галичини. Між іншими речами даю свій новий роман «Не спитавши броду» з сучасного галицького життя, Мирного драму «Лимерівна» (Вам шлю його комедію «Перемудрив»), вірші Гетьманця, Перекотиполя і др. і маю надію ще на дещо.

Але щодо публіцистичної часті, то коли Ви мені не поможете, боюсь, щоб не прийшлось ограничитись на моїх і Коц. статтях. П-к зайнятий тепер своїми «Читальнями», котрі хоче друкувати осібною книжкою, Остапова робота надто велика для мого журналу і потребує деякої переробки, до котрої він тепер ледве чи буде мав час, а впрочім, оба вони будуть мусили працювати багато для зарібку, котрого я ледве чи буду міг їм дати.

Жінка моя і я кланяємось Вам.

Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 206.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1372).

Шлю Вам нарис проспекту «Поступу». – І. Франко планував з 1 січня 1887 р. розпочати видання журналу «Поступ».

Народна рада – політична організація «народовців», заснована у Львові 1885 р.

…новий роман «Не спитавши броду»… – Повість, над якою І. Франко працював у 1886 р, і яка залишилася незакінченою. Згодом І. Франко опублікував як окремі оповідання кілька уривків з цієї повісті.

Гетьманець – один з псевдонімів М. Старицького.

Перекотиполе – один з псевдонімів Б. Грінченка.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 80 – 81.