5.06.1886 р. До Н. І. Кобринської
| Львів | 5/VI 1886. Львів, вул. Голембя, ч[исло] 9 |
Ласкава пані!
Сердечно дякую Вам за Ваш лист і за гратуляцію, в котрій Ви, хоч ніби знехотя, наговорили мені компліментів, згадуючи щось о Вашім намірі зробити мене комендантом галицької літератури. Од повітря, глада, огня і войни і од команди над галицькою літературою спаси мене господи! І коли Ви, ласкава пані, хочете дорогою якоїсь конспірації (до котрої задумали втягти й мою жінку), якогось coup d’état, мені сю команду накинути, то я згори освідчаюсь Вам, що буду яко легальний чоловік всяким таким конспіраціям по змозі противодійствувати.
Адрес Ваш до Кулішихи добрий і я радив би Вам заждати ще трохи, а рівночасно написати об сім ділі до Ол[ени] Пчілки. Я радо допоміг би Вам тут чим-небудь, але з Кулішем я не тільки не переписуюсь, а надто ще маю на собі його височайшу неприязнь за рецензію його «Хуторної поезії» в «Світі». Значиться, не можу Вам тут нічим допомогти.
Що я не оповістив Вас ані нікого з галичан і галичанок о дні мого шлюбу, се походило з тої простої причини, що й сам я наперед о нім не знав. Я виїхав до Києва на два тижні перед тим, а в Києві стільки ще було клопотів, біганини та крутанини, що й на думку не спало кого-небудь сповіщати. Ну, та се ще не значить, щоб я хотів через те відриватися і відкараскуватися від галичан і від галичанок. Ні, ласкава пані, всім добрим галичанам і галичанкам я, як був, так і надальше хочу бути добрим товаришем і добрим другом і готов по змозі служити їм усім, що тільки буде в моїй силі. Що се в першій лінії відноситься й до Вас, ласкава пані, об тім, здається, і говорити багато не потребую: наші погляди, змагання і духовні інтереси так з собою близькі, що взаємна підмога єсть у нас таким ділом, котре само з себе розуміється.
Бажав би я, щоб Ви познакомились з моєю жінкою, і для того замість оповіщення о моїм шлюбі позволю собі на зелені свята відвідати Вас в Болехові, коли Вам се буде на руку. Коли б погода сприяла і кумпанія більша (о котрій Ви згадуєте зібралася, то могли б ми й до Бубнища екскурсію вчинити. Добре?
Щиро кланяюсь усім Вашим і стискаю Вашу руку.
Іван Франко.
Примітки
Вперше надруковано: зб. Іван Франко. К., 1926, с. 271 – 272.
Подається за автографом (Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету ім. О. М. Горького, інвентарний номер 796, сейфовий 1415).
…дякую Вам за Ваш лист і за гратуляцію… – У листі від 3 червня 1886 р. Н. Кобринська вітає І. Франка з одруженням і пише:
«Ви продукт нашого краю, наших обставин, Ви паша амбіція, тож ми не перестанемо над тим працювати, щоби борше чи пізніше віддане Вам було неограничене проводирство в нашій літературі, та просимо Вашу жінку до нас прилучитися» (ІЛ, ф. 3, № 1608, арк. 341).
Кулішиха – Білозерська-Куліш Олександра Михайлівна (псевдонім Ганна Барвінок; 1828 – 1911), українська письменниця, дружина П. О. Куліша.
…маю на собі його височайшу неприязнь… – Йдеться про негативну рецензію І. Франка на збірку П. Куліша «Хуторна поезія» («Світ», 1882, № 3, с. 267 – 273).
Бубнище – (нині Болеховського району Івано-Франківської області). Відоме своїми печерами в скелях.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 65 – 66.