9.07.1886 р. До Василя Лукича

Дорогий друже!

Отсе аж нині, при трохи вільнішій годині, сідаю відписувати тобі. Знаю вже, що ти календаря не укладаєш і при тих страшних цензурних обставинах, які тепер панують в «Просвіті», я находжу се зовсім натуральним. Щиро бажаю тобі вдачі і поводження з альманахом і щоб доказати тобі, що бажання моє не фраза, а правдиве активне співчуття з усяким самостійним змаганням, незалежним від нашої «професорської кормиги», то ось тобі й покажчик того, що я можу дати для твого альманаху.

З своїх речей у мене є готова обширніша новела «Місія»; зміст її – місія єзуїтська на Підлясся, розказана після оповідання очевидця і після історичних документів. Оповідання займе около аркуша друку, а може й трохи більше, – конфіскабельного нема нічого. До часті літ[ературно]-наукової міг би я переробити тобі свою статтю про твори Мордовця, печатану в «Kraju». З віршів, коли хочеш, можу також дати хоч один або два.

З творів інших авторів можу дати тобі ось що:

1) «», оповідання Мирного, відкинене ред[акцією] «Зорі», зроблене прекрасно, хоч сюжет трохи ховзький, – звісно не конфіскабельне ані не неморальне;

2) «» Руданського;

3) «Ельдорадо», вірш Сивенького (посилаю);

4) Дещо з віршів Грінченка (В. Чайченка);

5) Вірш Маковея (посилаю);

6) Два вірші Шнайдер (посилаю);

7) Дещо з Кониського, коли б потребував (у мене є деякі з його фотографій, не прийнятих до «Зорі», [між ними] прекрасна штука «» і др.).

Жаль дуже, що ти не можеш сими днями бути у Львові, я радо обговорив би з тобою ближче програму і уклад видання. Я бажав би, щоб видання твоє зробилось першим товчком до нового, свобіднішого і поступового руху у нас, щоб було сигналом і для других – виломуватись з пут дотеперішнього шлендріану. І для того бажав би я, щоб зміст його був добірний і цікавий, так щоб всі мусили б його читати. Для того я радив би, крім часті белетристичної (котра після всього, що досі бачу, може вийти доволі а навіть дуже інтересна), покласти вагу і на часть літературно-наукову чи радше критичну.

Я радив би подати критичний огляд нашої нової літератури чи то в більших, чи менших очерках. Я вже згадував о тім Бачинському, що добре би було, якби п. Горбаль зладив хоч коротке резюме з книжки Др[агомано]ва «Историческая Польша и великор[усская] демократия». Я в такім разі зладив би розбір його видання пісень історичних і дав би для Вашого альманаху й ще дещо з своїх літерат[урних] очерків (про Федьковича, може, про Цеглинського і т. ін.). Можна б попросити де о що Комарова, Познанського, Антоновича і др., се вже я прийняв би на себе. Звісно, все се тільки в такім разі, коли б Ви (т. є. стрийські горожани) на мою основну думку згоджувались. Так само думаю, що не конче б потрібно в’язатися об’ємом 12 аркушів, а розписати передплату і друкувати во ім’я господнє.

Як кажу, дуже гарно було б, якби ти міг сам на день приїхати і побалакати про се діло, я б і матеріали тобі передав. Я й сам приїхав би до Стрия, та одно те, що часу нема й хвилини, бо всякої роботи бездна на голову злізлася, а друге те, що д[ня] 17 с[ього] м[ісяця] від’їжджаю на місяць на село.

Я й справді оженився і живу тепер зовсім ізольований, між людей ніяких не виходжу, то й новин ніяких не знаю. З новим журналом нічого не чувати, мабуть, нічого й не буде. Україна на «Зорю» відказує так, що крий боже, не знаю вже, як і поступати, щоб і їм догодити, і наших професорів не дразнити. Та, мабуть, скорше море решетом вичерпаєш, ніж таку штуку вдаси.

Мене ангажують до «Діла», та не знаю, що робити. Мабуть, так буде, що вступлю по повороті з села. Дуже б я не рад вступати туди тільки для милого хліба, а бажав би, щоб «Діло» зробило хоч який-небудь поворот «на свіжий воздух», але боюсь, що й з того нічого не буде.

Щоб охоронити своє ім’я від скоропостижного забуття серед публіки, я бажав би виступити з яким-небудь самостійним виданням своїх деяких творів, підлягаючим цензурі не професорській, а тільки прокураторській. Приготовую на перший раз книжечку творів епічних (віршами) п[ід] з[аголовком] «Три легенди», та не знаю, чи і коли здобудусь на їх викінчення і видання. От тобі й усе нове, що у мене є.

Цілую тя щиро і пані твоїй, як також всім знакомим з Стрию, щиро кланяюсь.

Твій Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Україна», 1927, № 5, с. 101 – 102, у публікації М. Возняка «Листи Ів. Франка до Вол. Левицького».

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1116).

Знаю вже, що ти календаря не укладаєш… – Василь Лукич протягом 1880-х років укладав ілюстровані щорічні календарі товариства «Просвіта».

…бажаю тобі вдачі і поводження з альманахом… – Йдеться про літературний альманах «Ватра», який саме тоді задумав видавати Василь Лукич, Виданий 1887 р. у Стрию. У листі від 3 липня 1886 р. Василь Лукич писав:

«Я, бачиш, задумав видати альманах літературний о 12 аркушах друку в 8-ку на кошт «Рус[ького] касина в Стрию» і на його дохід з тим, щоб за ті гроші закупити дещо путнього до своєї бібліотеки і інвентар» (ІЛ, ф. 3, № 1608, с. 375).

Далі Василь Лукич просить І. Франка надіслати щось з нових творів для цього альманаху.

…обширніша новела «Місія»… – Оповідання було надруковано в альманасі «Ватра»,

…статтю про твори Мордовця, печатану в «Kraju». – Йдеться про рецензію «D. L. Mordoweć. Opowidania. S. Peterburg, 1885» («Kraj», 1886, № 24), перероблену і надруковану в альманасі «Ватра»: «Д. Л. Мордовець. Оповідання. С.-Петербург, 1885».

«Лови», оповідання Мирного… – Оповідання Панаса Мирного «Лови» надруковане в альманасі «Ватра».

…«Мазепу» Руданського… – Поема С. Руданського «Мазепа» надрукована в альманасі «Ватра».

…вірш Сивенького… – В. Сивенький – псевдонім українського поета Володимира Івановича Самійленка (1864 – 1925). Вірш «Ельдорадо» надрукований в альманасі «Ватра».

Вірш Маковея… – Йдеться про вірш О. Маковея «Думка», надрукований в альманасі «Ватра».

…Два вірші Шнайдер… – Йдеться про два сонети Уляни Кравченко «За чим огнем в душах горить вражда» та «Чи ж не зістане, люди, ще над вами…», надруковані в альманасі «Ватра».

…деякі з його фотографій… – У 1880-х роках у «Зорі» друкувався цикл нарисів О. Кониського з селянського життя під загальною рубрикою «Фотографії з натури». Оповідання О. Кониського «Бугай» І. Франко опублікував у «Літературно-науковому віснику», 1901, кн. 5.

Бачинський – можливо, Михайло Бачинський (1866 – 1912), який друкував свої вірші в «Зорі».

Горбаль Кость (1836 – 1903) – український громадський діяч і педагог, журналіст, видавець.

…розбір його видання пісень історичних… – Йдеться про видання «Исторические песни малорусского народа. С обьяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова» (К., 1874) та «Політичні пісні українського народу XVIII – XIX ст. З увагами М. Драгоманова» (Женева, 1883 – 1885).

…дещо з своїх літерат[урних] очерків (про Федьковича, може, про Цеглинського)… – Такі матеріали в альманасі «Ватра» не були надруковані. Стаття «Молодий вік Осипа Федьковича» надрукована 1888 р. у журналі «Правда», вип. 1, 2; нарис про комедії Гр. Цеглинського ввійшов у статтю «Literatura rusińska w Galicji za rok 1886» («Prawda», 1887, N 6).

Комаров Михайло Федорович (псевдонім Уманець; 1844 – 1913) – український бібліограф, критик, фольклорист, письменник.

…книжечку творів епічних (віршами) п[ід] з[аголовком]«Три легенди»… – Це видання не було здійснено.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 70 – 72.