14. Стріча Геракла з Кікном

Переклад Івана Франка

Та ось і ті два женуть, мов огонь через поле та буря, –

Кікнос, герой возовий, і Арес, ненаситний у бою.

Швидко, коли вже ось-ось порівнялися коні їх ручі,

Дзвінко заржали, аж геть десь у горах луна залунала.

Але промовив отсе велеславний Геракл таке слово:

«Кікне, мій друже, чого на нас гониш ті коні летючі?

Ми ж оба також мужі обзнайомлені з трудами бою.

Супряг блискучий свій справ ти набік і вступися

Нам із дороги! Мені прийшлось їхать сюди доТрахіди,

Там до Кеікса-князя, що потугою й славою вищий

Понад трахідських усіх; сам ти знаєш усе те найліпше,

Бо взяв за жінку його доню, Темістоное чорняву.

Любий, не вхилить Арес тебе, певно, сьогодні від смерті,

Як ти зо мною тепер пошукаєш і зачіпки й бою.

Адже вже раз скуштував він мойого преострого списа

В той час, як виступив він проти мене в Пілосі пісковім,

Зважившись будь там що будь і зо мною поміряться в бою.

Тричі я трафив його з свого лука, і три мої стріли

Щитом підхопив Арес; та вчетверте я вдарив у бедра,

Списом попавши туди і встромив йому в тіло глибоко.

Впав горілиць він у пил від удару мойого оружжя

І був би в крузі богів заслужив собі вічну погорду,

Якби я зброю тоді був руками зняв з нього кроваву».

Так рік, та Кікн, той герой з довгим списом, ані не подумав

Слухать його й зупинить свої бистрії коні в розгоні.

З кручених сідал оба поскакали тут швидко на землю,

Зевса могутнього син і теж Еніалія потомок.

Потім оба візники гнали геть гарногривії коні

Так, що від стуку копит стугоніло широкеє поле.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 352 – 353.