17. Закінчення

Переклад Івана Франка

Та ось пригнали чимдуж бистрі коні та віз двоколісний

Страх і Тривога, взяли на землі розпростертого бога

І на коштовне його сідло положили; потому поспішно

Вдарили коней і вмить на високий Олімп відімчали.

Та син Алкмени і з ним Іолай, його вірний товариш,

З Кікна всю зброю зняли, із плечей поздіймали одежу,

Коней його заняли і до міста Трахіди небаром

З ними приїхали враз. Синьоока ж богиня Паллада

Теж поспішила в Олімп, у вітця божественну домівку.

Кікна тоді поховав Кеікс із незліченним народом,

Що жив поблизько тих міст, яких він королем був славетним,

Анти, що на Мирмідонах і славного міста Іолка,

Геліки й Арни, – з тих міст посходилося люду багато,

Кеікса щоб вшанувать, богам любого в тій там жалобі.

Але могилу та гріб геть забрала Анаврова сила,

Повінь розливши взимі; се їй так повелів син Латони,

Бог Аполлон, за той гріх, що померший мав звичай

Кождого, хто лиш до Дельф гекатомби вів богу на жертву,

З засідки там нападать і добро грабувати насильно.

Писано д(ня) 6 серпня 1913.

Примітки

Анавр (грецьке – Анаврос) – річка в Фессалії.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 356.