16. Двобій Геракла з Аресом

Переклад Івана Франка

Там його кинув лігма син Зевеса великосердечний,

Сам ждучи вбійцю Ареса, що ось наближався за сином

З поглядом лютим, мов лев, який звіра спіткав лісового

Й тут же готов у хребет йому кігті свої уп’ялити,

Зараз його розірвать і життя відібрати веселе.

Душу відвага грізна наповняє та темнеє серце,

Прискають іскри з очей, і хвостом себе люто по бедрах

Б’є, і ногами скребе, і не важиться жаден смертельний

Глянуть на нього тоді, ані стать проти нього до бою;

Так Амфітріона син, той Геракл, ненаситний у бої,

Проти Ареса стояв, і росло йому серце з відваги.

Швидко наспів також бог; його лютість сердечная гнала;

З криком оба голосним тут упали один на другого.

Як від страшної скали відірвесь каменюка велика,

Вниз паде в скоках страшних, і валиться, й гуркоче, й лускоче

Скоро так, що й не зуздриш, та ось горб проти неї високий

Спинить її в тім бігу і не пустить летіти ще далі, –

Так із гармидром страшним надлетів Арес, возотрощитель,

Згуба мужів; та його ждав спокійно Зевесів нащадок.

Але Афіна отсе, доня Зевса-егідодержавця,

Вийшла Аресу настріть, і егіду надставила темну,

Й, грізно зиркнувши, таке почала говорити до нього:

«Аресе, ой зупини свою злість, недосяглії руки!

Бо не годиться тобі зняти зброю препишну з Геракла,

Ані же вбити його, те хоробре Зевесове плем’я.

Тож не вступай з ним у бій, не ставай проти мене ворожо!»

Мовила так, та дарма їй уговкать Аресове серце,

З криком-бо він голосним і піднявши огнистую зброю

Вихром наперед летів навпростець на Гераклову силу,

Рад положити його, і жбурнув спис свій бистрий спижевий

Просто на божеський щит, у гніву задля власного сина,

Що тут погиб. Та вона, синьоока богиня Паллада,

Випрямилась понад возом і щитом своїм відвернула

Аресів спис. Сам себе не тямуючи в злості, тут Арес

Видобув острий свій меч і метнувся притьмом на Геракла.

Та коли близько вже був і, щитом закриваючи груди,

Бедра свої обнажив, шпигонув син Амфітріона

З усеї сили в бедро, і вігнав вістря в тіло глибоко

Свойого списа, й його повалив, мов ялицю, на землю.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 355–356.