1. На передчасну смерть Ерінни
Антіпатр Сідонець
Переклад Івана Франка
Не багато оспівала
В любих віршах тих Ерінна,
Але ту малу поемку
Піддали їй самі музи,
От тому вона ніколи
В пам’яті людській не згине,
Ніч ворожа тінню своїх
Крил мрачних її не вкриє.
А тим часом незліченні
Нових співців глухнуть співи,
Мов зів’яле листя в осінь
Хмарами летить і тоне
У безодні забуття.
Співи ті, мов галок кавкіт
Наповня весною воздух;
Та зате який короткий
Та який же мелодійний
Соловія любий спів!
Примітки
Автограф № 414, с. 27.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 282.