1. На передчасну смерть Ерінни

Антіпатр Сідонець

Переклад Івана Франка

Не багато оспівала

В любих віршах тих Ерінна,

Але ту малу поемку

Піддали їй самі музи,

От тому вона ніколи

В пам’яті людській не згине,

Ніч ворожа тінню своїх

Крил мрачних її не вкриє.

А тим часом незліченні

Нових співців глухнуть співи,

Мов зів’яле листя в осінь

Хмарами летить і тоне

У безодні забуття.

Співи ті, мов галок кавкіт

Наповня весною воздух;

Та зате який короткий

Та який же мелодійний

Соловія любий спів!

Примітки

Автограф № 414, с. 27.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 282.