На смерть Адоніса (1)
Біон Борисфеніт
Переклад Івана Франка
Оплакуй Адоніса, пісне!
«Відцвів нам прегарний Адоніс!
Ой горе, відцвів нам Адоніс!» –
Заводять із нами Ероти.
«Не на пурпуровій постелі
Тепер тобі спать, о Кіпрідо!
Вся в чорне вдягайся, нещасна,
І бий себе в груди щосили,
І плач, і ридай з нами всіми:
«Відцвів наш прегарний Адоніс!»
Оплакуй Адоніса, пісне!
Заводять із нами Ероти.
Ой горе, на згір’ю високім
Лежить там прегарний Адоніс
З глибокою раною в уді.
Ув удо його лілеєве
Зранив кабана зуб гірського
І смуток навів на богиню.
Лежить він і ледве ще дише,
З блискучого п’яса сочиться
Кров темна, а яснії очі
Уже під повіками гаснуть,
Рожеві уста уже в’януть,
І довкола уст завмирає
Вже той поцілунок гарячий,
Яким, о як часто, як часто,
Кіпріда його дарувала.
Любила Кіпріда, любила
Також і його поцілунки,
Того юнака молодого,
Що вже із життям попрощався;
Та того не знає Адоніс,
Що при самій його [смерті]
Іще цілувала богиня.
Оплакуй Адоніса, пісне!
Заводять із нами Ероти.
Поглянути страшно, о страшно,
На рану ів Адоніса уди, –
Але ще страшнішую рану
У серці таїть Кітерея.
Кругом юнака неживого
Пси вірні скомлять і’голосять,
А німфи скрівь плачуть по горах,
Та в жалощах вся Афродіта,
Розкинуши коси на вітер,
Блука по зарослому лісі
Невбрана, заплакана, боса.
В бігу її зілля колюче
За п’яти та пальці хапає
І крові коштує святої.
Вона ж, лементуючи зично,
Мов буря, крутими ярами
В долину широку збігає
І мужа сірійського кличе,
Ім’ям юнака називає.
А в нього тимчасом із рани
Кров рине і рине чорнява,
Багрить його удо та груди;
Ось ямка під серцем біліша
Від білого снігу на груді
Адоніса вже і пурпурова.
«Ой горе тобі Кітереє! –
Голосять із нами Ероти, –
Пропав твій подружок прекрасний,
Занидів і божеський вид твій.
Як гарний був вид у Кіпріди,
Коли це, Адонісе, жив ти!
Та з смертю твоєю пропала
Й Кіпріди краса! Горе, горе!»
Лунають високії гори,
Ліси гомонять голосінням:
«Адоніс умер! Горе, горе!»
У кождім потоці клекоче
Безмежна журба Афродіти,
І джерело кожде з-під скелі
По смерті Адоніса ронить
Свої кришталевії сльози.
Примітки
І. На смерть Адоніса – «Die Todesfeier des Adonis». – Griechische Gedichte, с. 84 – 89 (ІЛ, № 3177).
Автограф № 414, с. 73 – 76.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 202 – 204.