На смерть Адоніса (2)
Біон Борисфеніт
Переклад Івана Франка
Кождий цвіт палає сумом,
То виводить Кітерея
По долинах і по місті
Своє жалібне стогнання:
«Горе мені, люте горе!
Відцвів гарний мій Адоніс!»
А луна їй відгукає:
«Відцвів гарний мій Адоніс!»
О, сумна любов Кіпріди!
Хто б не плакав з нею разом?
Як побачила вважливу
Адоніса страшну рану,
Як уздріла кров червону,
Що текла з блідого уда,
Скрикнула, простерши руки,
Скрикнула з усеї сили:
«Не кидай мене, мій милий!
О лишися тут зо мною,
Мій Адонісе нещасний!
Дай ще раз себе обняти,
Дай до серця притиснути,
Дай уста до уст зблизити
До останньої мінути!
Пробудися ще на хвилю,
Ти, прегарний мій мотилю,
Поцілуй мене востаннє
На прощаниє, на розстаннє!
І цілуй мене лиш доти,
Доки віддих твій триває.
Хай з глибин душі твоєї
Дух твій в рот мені впливає.
Хай на дні свойого серця
Віддих твій я почуваю
І любові солодощі
Чародійні випиваю.
І впиваюся любов’ю,
Й буде теє цілування
В мене так тривке і вічне,
Як моє к тобі кохання.
Ти ж, нещасний, сам уходиш,
Утікаєш так далеко,
Мій Адонісе коханий!
Вниз ідеш до Ахерону,
Й стане паном над тобою
Ад ненависний, захланний.
Але я, нещасна, мушу
Вічно жити тут без тебе.
Я безсмертна, та без тебе
Мені й небо вже не небо.
Так прийми ж мойого мужа,
Персефоно! Та ж від мене
Ти далеко могутніша,
І до тебе поспішає
Все, що гарне тут й люблене,
Я ж, нещасна, тут зносити
Мушу жаль і біль безмірний
І Адоніса оплакать,
Хоч він був мені невірний.
Ах, ти вмер, моє бажання!
За тобою моя туга
Летить щодня і щоночі
Аж під обрій видокруга,
Повдовіла Кдтерея,
І, мов сироти, Ероти
Сновигають по палаті,
Бо немає їм роботи.
В мене навіть щез мій пояс…
О зухвальче, знов на лови?
Знов красу свою і вроду
Хочеш у борні шаленій
Протиставить кабанови?»
Примітки
Ахерон (Ахеронт) – підземна ріка, через яку, за міфологією, переправлялися тіні мертвих.
Xаріти – богині краси і цнотливості, супутниці Афродіти.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 204 – 206.