1. Заспів до Аполлона

Орфей

Переклад Івана Франка

Владарю, що погубив ти Пітона, віщуне і стрільче,

Що собі скелю придбав, превисоке Парнасу верхів’я,

Силу твою звеличу, а ти дай мені чесную славу

І, правдомовний, зішли в мої груди [такий звучний] голос,

Щоб людям, розсипаним широко, пісню дзвінкую

Вдав я по припису муз при привичній [для мене] кіфарі,

А тепер пісню тобі, кіфаристе, співаючи любу.

Дух мій неволить мене розказать те, що досі ніколи

Ще не сказав, як колись Бакха та владаря Аполлона

Волею кермований, я співав про страшливії стріли,

Лік для смертельних людей, для посвячених потім закони.

Перший явився давно, як конечність найбільшая, Хаос

І Кронос, що звоями незміренними [й тайними] сплодив

Воздух і двовдачного Ероса у прекрасній подобі,

Славного родителя ночі вічної; люди новіші

Зникли Фанетом його звать тому, що він перший явився.

Потім могутнього Бріма прийшов рід, злочинних гігантів

Вчинки; ті за своє зло повалилися з неба [в безодню].

Се покоління було перше, а після нього розрісся

Смертний народ, що живе й досі на тій землі незміренній.

Служать Зевесу вони та чтять Матір, що збігала гори,

Криючися по лісах у журбі за своєю дочкою,

За Персефоною, що з волі батька Кроненка [пропала].

Чтять і преславную теж помічного Геракла загибель,

Празнують свята Ідей та безмірную міць корібантів,

Також Деметри блукання й великий завід Персефони,

І як закони вона надала й дари славні кабірів,

І невимовні нічні обходи в честь володаря Бакха,

Божеський Лемнос і ту морем огорнену Самофраку,

Кіпр теж гористий і в нім Афродіту й Адоніса втрату,

Оргії Праксідіки та нічнії гуляння Афіни,

Також плачі єгиптян і Озіріса масті святої.

Також ворожіння в них нових родів явилося много

З звірів і птахів і як у нутрі їх усяке буває,

Або ворожать зі снів толкователі привидів сонних,

Як людські душі не раз сни тривожать і серце стискають;

Інші толкують знаки, й чудеса, й движения зір на небі,

Та очищальне миття земнородним велику підмогу,

Та молитви до богів, та смертельних багатії дари.

Се я тобі розповів, що сам бачив або де дізнався,

Як я на Тенар ходив на шлях пітьми в само нутро аду,

Лиш на кіфару свою звірившись, із любві до подруги,

Або коли єгиптян тайники я відвідав святії,

В Мемфісі божеськім був і міста святі Апіса-бога

Пооб’їздив, що кругом бистроплинний їх Ніл обливає.

Все те від серця тобі я колись висповідав правдиво.

А тепер, як відліта світозарна зоря божественна

Й тіло моє покида [й поспіша] у широкеє небо,

З голосу мого пізнай те, що досі держав я укритим,

Як Пієрію колись та лейбетрів високії гори

[Божеський Язон ходив та численна дружина героїв

Кораблем «Арго» й які були з нею мої теж пригоди].

Примітки

…злочинних гігантів вчинки… – міфологічні істоти, споріднені з богами і циклопами.

Корібанти – жреці фрігійської богині Кібели, яку стародавні греки ототожнювали з титанідою Реєю, «великою матір’ю» богів.

Кабіри (кабейри) – божества давньогрецьких містерій, вважалося, що вони охороняли мореплавців від бурі.

Самофрака (Самофракія) – острів в Егейському морі.

…Адоніса втрату… – йдеться про культ Адоніса, улюбленця Афродіти, який загинув на полюванні. Свято на честь Адоніса тривало два дні. Першого дня оплакували його загибель, на другий день святкували його відродження Цей культ знаменував собою життя природи, її весняне пробудження й осіннє завмирання.

Тенар – мис на півдні Лаконії, де, за міфологією, починалося сходження до Аду.

Мемфіс – давня столиця нижнього Єгипту, центр культу Апіса.

Апіс – священний бик у стародавніх єгиптян (обов’язково чорної масті з білою плямою на лобі).

Пієрія – місцевість в Македонії, стародавній центр культу муз.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 43 – 44.