11. Від Діндіму до Колхіди

Орфей

Переклад Івана Франка

Вирвавшись з-поміж тих скель, мов із пащ очевидної згуби,

Тебана заливом ми допливли к Чорному побережжю

Острова, Тінеїди предовжезної, що її наздовж

Тімбрій рибний розколов своїм суто зеленим коритом,

І ще й Сангарій, що ллє свої хвилі в те ж Чорнеє море.

Та коли від берегів відгреблися ми веслами, біля

Ліку-ріки ми пристали, де цар, що панує над людом,

Зветься теж Ліком [По-нашому: вовком.] від назви ріки; та прийняв він гостинно

Всіх нас, мінійців, і нам дуже щедру заставив трапезу,

Й любо героїв приймав всі дні й ночі, [які провели там].

Доля припала така тут двом мужам, що смерть їх постигла;

Ідмону Ампікіденку та ще й стерникові Тіфію.

Першого тіло звела у могилу тяжкая хвороба,

Другого ж звір усмертив, кабан-дик. Ми ж, їх похоронивши

[Чесно] в гробах, попливли в дальшу подорож, [давши

В руки] Анкаю стерно; знали всі, що гаразд розумів він

Штуки моряцькії всі і у них був проворний на диво.

В руки прийнявши стерно, попровадив негайно він «Арго»

Попри Партенія устя, ріки [знай!] дівочої, що теж

І Каллірроєю звуть за її біт в прегарній країні, –

Дещо про неї вже я згадав вище своїми словами.

Потім, поперед гору превисоку пропливши, дійшли ми

В край пафлагонів; той край «Арго» скорим бігом обминуло

Морем глибоким і аж при Карамбії березі стало,

В місці, куди Фермодонт пливе й Галіс, ріка [превелика],

Що викидає на берег свої води, а аж із берега в море.

А як ми далі пливли в напрямі до околиць Борея,

Аж величезне лежить Феміскіри, дочки Деанта, тіло,

А недалеко міста амазонок, що коні в’їжджають.

Там же халіби, й народ тібарен, і сусідні народи

Всуміш живуть у краю, що зоветься землею мозінів.

Вліво звернувши плавбу, допливли ми до пристані тої,

Де були маври, ближчі сусіди маріандінів.

Нижче за закрутом ланцюг гір простягається довгий,

Де від високих шпилів вниз ідуть кітловини глибокі,

Здалека (оку] видні аж до самого берега моря.

Там гора Сімес лежить і великий під ним луг зелений;

Там і Аракеу-рши многошумне широке доріччя,

Що з нього і Фермодон виплива, Танаїс теж і Фазіс, –

Славнії там племена колхів, геніохів та араксів.

Сі перепливши ріки, ми добрались до пристаней крайніх

Урів, хіднайців, харандаїв та солимлян, до границі

Ассіріян, де стирчить недоступная скеля Сінопи,

Де філіреї живуть і густими містами сапейри,

Бідзери теж при них та племена негостинні сігімнів.

З вітром попутним пливло «Арго» скрізь при роздутих вітрилах,

А як порання зоря освітила весь світ безграничний

Аж до західних темряв, впливло в Фазісу гарную воду.

Примітки

Сангарій – річка в Малій Азії.

Лік – міфічний цар Фів.

Партенія устя – гора, на якій Геракл спіймав Кіренейську лань.

…край пафлагонів… – Пафлагонія – область у Малій Азії.

Карамбія (Карамбіс) – мис у Пафлагонії.

Фермодонт – річка в Малій Азії.

Феміскора (Феміскіра) – рівнина в Понті, багата на воду і пасовиська.

Халіби – понтійське плем’я, яке займалося рибальством та гірничим промислом.

…народ тібарен… – Тібарени – понтійське плем’я.

Мозіни (мосінейки) – народ у Понті, що населяв місцевість між тібаренами й халібами.

Маріандіни – народ, що жив у північно-західній частині Віфінії.

Аракс – річка у Вірменії.

Танаїс (Танаїд) – річка у Скіфії (теперішній Дон).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 61 – 62.