17. Макробії та кіммерійці
Орфей
Переклад Івана Франка
А як засяв шостий ранок, смертельним приносячи світло,
Ми до багатого й заможного причалили народу
Макробіїв, що жиють дуже довгії літа, дванадцять
Тисяч [і більш] місяців сотнолітніх від повні до повні.
Горя не знавши ні бід. А як місяць мине їм фатальний,
Сном засипають солодким і так стають здобиччю смерті,
Їм же турботи нема про прожиток та працю людськую,
Лиш медовими живуть зелами, що круг них виростають,
А за напій божественная їм дістаєсь амброзія,
І всі в однакім віці процвітають молодості цвітом.
Всім їм усе із очей супокій сяє та дух погідний,
Дітям не менше, як їх родичам, і розумна розвага
Жити по правді [в добрі] та розумно лише говорити.
Тих ми велике число перейшли, узбережжям ідучи
Пішки, а потім дійшли, тягнучи корабель мореходний
До кіммерійців, які одинокі, позбавлені світла
Огнепромінного сонця, бо в них закривають схід сонця
Гори – [високий] Ріпай та хребти Кальпія [широчезні].
Південне світло для них замика велетенська Флегра,
Що з сходу тягнеться, а Еечоровеє світло ховають
Від тих людей островерхи Альпи, і так окружає
Вічний їх морок. До них ми дійшли, ніг не перетомивши,
Аж до стрімкої гори прийшли там, де безвітряна пристань,
У яку воду несе Ахерон зі страшними вирами,
Золотоносна вода, що пливе з снігової країни
Хвилями, наче срібло, і вливається в чорную пристань.
А понад берег ріки шелестять дерева все зелені,
На яких висять плоди, що ні вдень, ні вночі не спадають
[Мабуть, мова про ялові та смерекові шишки.].
Довкола них земляна й скотоховная Герміонія
Мурами їх обвела; [люд живе] в землянках та в руїнах.
Але живе в них народ між людьми всіми найправедніший,
Що по смерті всяк із них лиш одного човна потребує,
Душі-бо їх переходять без задержки до Ахеронта
З пристані тихої, що притикають до неї їх села
І входять у непрохіднії Адові брами, в рід сонних.
Примітки
Кіммерійці – народ, що жив, за уявленням стародавніх греків, у країні вічної темряви (на півночі).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 72 – 73.