3. Язонова дружина

Орфей

Переклад Івана Франка

Тут, отже, в зборі була щонайкращих мінійців дружина

На тіснині, де піску много, над закрутами Анавра.

Та як почули вони, що до них навпростець я надходжу,

Вийшли назустріч мені і втішалося в кождого серце.

Потім промову я мав і розпитував кождого мужа.

Першого бачив я тут божественного силу Геракла,

Що від Алкмени вродивсь із обійм Кронієнка Зевеса,

Після того як три дні без перерви стояло на небі

Сонце, а потім тяглась повитухою ніч така ж довга.

Тіфа Гагненка також, що стерник довгого корабля був;

Саме тоді він прибув по теепійській воді, що граничить

Надтельмістових людей і тих, що живуть понад Фаестом:

Сей чи при добрих вітрах, чи серед супротивної хвилі

Вмів кермувать корабель з незвичайною штукою влучно.

Кастора там я пізнав;, та їздця [над їздців] Полідевка,

І Тітаренця, також Мопса, що його Ампіка жінка

Хавнія вродила під Арегоновим буком,

І Аяченка Пелея, преславного сина Айгіни,

Що над долопами власть мав у Фгії багатоплодючій,

Бачив Тріоста я теж, Гермеса велеславного внука,

Сина Айтала, – його славна вродила Евполемея,

Мирмідонова дочка, у скелястій [країні] Алопі;

Бріта та краееня Ехіона, яких колись німфа

Вродила [враз] Лаотоя, коли злятся з нею в Мереті

Владар Кіллени та злотої різки, забійця Аргея.

Зараз за ними прийшли Акторенко й Корон-воловбійця,

А перед ними Іфікл, божественний Філака нащадок,

Та Бут Айнеєнко, що був до світлого Фейба подібний,

Канф теж евбоєць прибув Абантієнко, що його мойра

Переборола й кінець положила життю неминучий

В Фтіях за Лівією й не дала повернути додому.

Фалертон, Алконів син, прибув аж із-над річки Асопа,

Де заснував городок, морем вколо увінчаний Гортон,

Іфіт між ними також появився, син із Навбола [славний],

Що над Фокідою був і Танагрою сильний володар,

І Лаодок, і Талай, і Арей, недосяжні синове

Абантієнка прийшли, що на світ породила Перона.

Був там і Амфідамант, син Алея, прислав же його тут

Великодушний отець, й опустив він границі Тегеї.

І Ергін також прийшов, покидаючи Бранха плодючу

Землю та укріплення тьмавого [міста] Мілета,

Відки ріка виплива, славний з закрутів многих Маяндер.

Теж Переклімен прийшов [у той збір], син Нелея, лишивши

Близько Пеллени й [краю] многоводного [того] Ліпезу

Свій городок Афнейон та положені в горах Колони.

Із Калідона також божеський виступив Мелеагер,

Що його сплодив Ойней та Алфея з обличчям рожевим;

Також Іфікл поспішив, астракейський лиман полишивши,

Кревний Алфеї, що мав над усіх найщирішую почесть

Для Мелеагра й навчив його всіх діл преславних

рицарських.

Ставивсь теж Астеріон, син преславного [того] Комета,

Що у Пейрезії жив на поріччі кругом Апідану,

Що, з ним змішавшись, Пеней свої хвилі [сріблясті] шле

в море.

Був там і Ерідамант, полишивши лиман Бойбеїду

Близько Пенею та ту Мелібою, зайцями багату.

Вже після інших прийшов Поліфем Елатенко, що інших

Силою перевищав [та великістю тіла] героїв,

І Кайнієнко Еней, про якого говорять, що [в битві]

Всуміш з лапіфами йшов і кентаврами був поражений,

Та, битий соснами ще й грубокорих ялиць [васагами],

Таки на землю не впав, і незламно стояв на колінах,

І так живий ізійшов між мертвих у підземну країну.

Адмет теж з Фери прибув, у якого колись [божок] Пеан

Був за слугу, коли треба було уйти гніву Зевеса,

Що безпохибними стрілами всіх [однооких] циклопів

Насмерть побив за зневагу, що Асклепію причинили.

Ставився й Акторйон, їла син, Акторйоненка,

Покинувши Опоенту гірську; з ним ураз прибув Ідас,

Також Лінкей, що найдальше крізь воздух і моря

Глибінь і в Плютові теж підземельні безодні один між

Всіми людьми заглядать проникливими здужав очима.

Потім прийшов Теламон, що Аякові незвитяжному

Вродила Азопа славного доня, [прегарна] Айгіна,

На берегах Саламіни, котру тучне море годує.

В той час теж Ідмон могутній прибув, син неправий Абанта,

Що його, від Аполлона-володаря завагонівши,

При амброзійській воді Ферітаді породила [гарна]

Антіанейра; йому ж дар віщування та віщий голос

Фойб дав, аби людям міг їх будущее проповідати.

З ними ураз теж прийшов і Менойтіос із Опоента,

Що був мінійців сусід, а з ним і Оілей божественний,

Фліас преславний також, що колись його Бакхові німфа

Вродила, злягшися з ним над [шумною] водою Айзепа;

Тіло його бездоганне було й бистрим ум [для поради].

І аркадієць Кефей пристав теж до дружини героїв,

А в товаристві його із Аркадії вислав Анкая

Батько старий, аби й він плавав по негостинному морю.

Сей же ніколи плаща не брав на свої плечі могутні,

Лиш волохату вдягав на свої груди шкіру ведмежу.

Навплій прибув опісля, укоханий сином Амімони,

Що його вродила із сумійки з Землетрясцем преславним,

Дуже хороший на вид, до безсмертного тілом подібний.

Славний також Тайнарей прибув від верху Мелеатіди,

[Рідні] Авлони свої й гучноводі Терапни покинув.

Став у ряди теж Анкай Плевронієць, який обороти

Зір міг на небі взнавать та круги планетарні [блуднії],

А надто вгадувать міг у людей теперішнє й будуще,

І Палаймоній прибув, Лерна син неправеснии, кульгавий

На обі ноги, й не міг володіть ні одною ногою,

І тому звали його всі знайомі нащадком Гефайста.

Був також тут і Авгей, що покинув Алфея поріччя

Й Пісідатіду свою, син огненно-блискучого Сонця.

Прийшли теж парості дві бездоганні, [близнята-герої],

Амфіон великославний та бойовник справний Астерій,

Що полишили Пеллену та рідного краю оселі.

Там я пізнав колосок гарний, двоїстий, діти Борея,

Що їх божественного Ерехтея дочка породила

Орейтія при водах Іллісу, злучившися з богом,

А вони вміли літать, розпускаючи вуха широкі.

Зет і Калай, а тілами були до безсмертних подібні,

Опісля з Фери прибув син володаря Пелія [славний],

[Звавсь] Анхістей, і бажав кораблем «Арго» також дістаться

Враз із героями до Фазісу через Чорнеє море,

З ним божественного теж приблукався Геракла товариш,

Гілас прегарний; в його на рожевім лиці та на білих

Щоках іще не було й волоска мужеського заросту,

Досі ще був юнаком і подобавсь Гераклові дуже.

Примітки

Мінійці – племена, які прийшли на територію середньої Греції між III – II ст. до н. е.

Пагасеїда – Пагасейська затока в Егсйському морі.

Алкмена – мати Геракла; за легендою, вона народила Геракла від Зевса.

Алопа – містечко у фессалійській області – Фтіотіді.

Кіллeна – гора у Беотії.

Бут – син Телеонта, який кинувся з корабля у море біля острова сирен і якого врятувала Афродіта.

Канф – герой племені абантів, жителів острова Евбеї.

Гортон (Гортіна) – місто на острові Кріт.

Фокіда – країна у середній Греції, де знаходилась могила лакедонян, що загинули при Фермопілах.

Танагра – місто в Беотії.

Бранх – улюбленець Аполлона, що мав дар віщування.

Мілeт – значне іонійське місто в Малій Азії, що заснувало багато колоній.

Алфeя – дружина Ойнея, царя в Калідоні, мати Мелеагра, учасника походу аргонавтів.

Апідан – ріка, яка витікає з гори Офрісу.

Пеней – найбільша ріка Фессалії у північно-східній Греції.

Мeлібоя – невеличке приморське фессалійське містечко.

Лапіфи – легендарне плем’я, що нібито жило у Фессалії.

Алфeй – найбільша ріка Пелопоннесу.

Ілліс – ріка в Аттіці.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 46 – 49.