9. Геракл і Плас відстають від походу
Орфей
Переклад Івана Франка
А як скінчилася вже жертва й мольба колінопреклонна,
Всі ми на «Арго» ввійшли, на який поперед усіх Тіфіс
Кликнув героїв, і всі посідали на чільних лавках, де
Місце котрого було, через іншії ж переступали
І узялися гребти, зараз легко пустили тонкії
Від узбережжя линви та розправились грубі припони,
І від Діндіму вершин низпослала нам вітер попутний
Рея, що на голові має пов’язку з веж і укріплень.
Ми ще раз на кораблі торжественний відправили празник
І увінчали жертовник, аби знали се й [наші пізні] потомки,
Що на припонах було тут задержане й пущене «Арго».
А скоро вітер надув корабля розпростерті вітрила
І він, похлипуючи, почав різати хвилі морськії,
Мізія помимо нас перебігла, земля погранична,
Й швидко добігло судно у Тіндакії залив [широкий],
В пристань прегарну ввійшло з пісковим узбережжям і тут же
І причалило до берега. Вхопились за линви наші
І позвивали вітрила та їх посторонками добре зв’язали.
Потім драбину на землю спустили й самі позлазили,
Страви й напою жадні. А довкола явились Арганту
Шпиці та гори, що скрізь мали в собі глибокі провалля.
В нетрі лісистії ті закортіло непричком Геракла;
Лук у руках держачи та свої трикінчастії стріли,
Він полювати пішов, щоб товаришам дать на вечерю
Чи то свиню, чи цапка, чи хоч би яку кізоньку дику,
А як Геракл відійшов, з корабля вийшов також і Гілас
Тайком за ним усліди й заблудив на стежках невиразних,
Потім у ліс заблукав, аж дійшов до яскині багонних
Німф. Ті, побачивши, що він нескверний іще, молоденький,
З виду подібний богам, задержали його, щоб із ними
Стався безсмертним і жив не старіючись з віку до віку.
Та як на південь уже довело сонце коні прудкії
І сильний вітер подув з гір, для тих мореплавців попутний,
[З шумом] вітрила надув, тоді Тіфіс велів [всім героям]
Швидко ввійти в корабель, з берегів відв’язати припони, –
І піддалися всі ми стерника повелінню такому.
Лиш Поліфем Ейлатенко побіг на вершок гори живо,
Щоб де Геракла зустріть та боржій з корабель завізвати.
Та не зустрів його він, не судила-бо доля на гарну
Фазісу річку ввійти велетенській Геракловій силі.
Примітки
Аргант (Аргатон) – гора у Малій Азії, вершина якої покрита вічним снігом, а підніжжя – лісами.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 59 – 60.