4

Іван Франко

Вспіли ми перехреститься, –

Другий самохід котиться

Коню на живіт;

Захрустіли ребра й кості,

Та було в них стільки злості,

Що тріс самохід.

Тріс в нім кітлик бензиновий;

Хто сидів у нім здоровий,

Той відразу згиб.

За ним у невдержнім леті

Набігає іще третій» –

Сплощився, мов гриб.

Зі всіх, що тут скопошились,

Ми лиш три живі лишились

У ту глупу ніч.

«Що робить?» – став я питати.

Кажуть два: «Нам покидати

Свій товар – не річ».

«А я таки все покину,

В деревню піду в гостину, –

Буду жив чи ні,

А за товар, як продасте

Й захочете, то віддасте

Дещицю й мені».

Як ходив, і як блудив я,

І як у село входив я

В ту нічную тьму,

До якої зайшов хати,

Що казав, та як ляг спати –

Тепер не впійму.

Вранці всі ми на шлях пішли,

Скостенілий там страх знайшли,

Кінські трупи всі,

Не було вже з возів коліс,

З самоходів що хто міг зніс,

Трупи голі без голов.

Ага, братів моїх тіла,

При ватерці, що дотліла,

З головами я знайшов.

«Їх убили австріяки, –

Бачите від куль познаки?

А все інше – видно так,

Непохибний для нас знак –

Руський полк пройшов».

Так, пройшов! І я так кладу,

Не в побіду, а на біду, –

А з товарів, що везли ми,

Он пішов шляхами злими,

Нема й сліду, нема й сліду!

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 243 – 244.