Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

2. «А потім ряди та роти…»

Іван Франко

А потім ряди та роти

Руських військ – і не сказать!

І піхоти і кінноти,

І фургонів і гармат

Безконечнії походи

В’ючних звірів і людий,

І блискучі самоходи,

Й цвіт жіноцтва молодий.

А за ними – херувими –

Купці, хлопи, мужики,

Тьма ізвощиків, за ними ж –

Злодійня та жебраки.

Все валить сюди з Росії,

Всього безліч, всього тьма,

Офіцери, генерали, –

Кінця й краю їм нема.

А в повітрі, мов незримі

Велетенськії жуки,

Гомонять аероплани,

По-нашому – літаки.

Гомонять аероплани,

Та частіше, наче град

Або мол[от]ьбу гучную,

Чути вистріли гармат.

Одні гупають, як ступи,

Бамкають, мов дзвони нові,

Торохтять, мов біб зелізний,

Карабіни машинові.

Та найбільша новина

Для всіх галицьких народів,

Се ті, – пек їм, оссина! –

Сотні бравих самоходів.

Ось блискучі джигуни,

Бистроле[т]ні, невмолимі! –

Наче з золота вони,

Гонять духи їх незримі.

Жовтий ось, мов яєшня,

Зелененький, мов салата,

Мерехтить у світлі дня,

Мов комаха та крилата.

Тут були й різнобарвисті,

Або лиш зелено-сірі,

Або смоляно-блискучі,

В різних формах, в різній мірі.

Осьде ровер-самохід, –

Лиш сиди й не руш ногами;

Ось пузатий магазин,

Мов котел із пирогами.

Але в нім не пироги, –

Кулі, бомби та шрапнелі;

Гей, готуйтесь, вороги,

До кровавої постелі!

Все французької роботи,

Настоящі чудасії, –

Щоб в війні забрилювати,

Франція дала Росії.

Все мов вилизане гладко,

Все блискуче й насталене,

Ошліфоване та щільне, –

Все за гроші, nota bene.

Пасажирів у них мало,

Всі в масках та в окулярах, –

Де кому потрібно стало.

Гонять, мов на сонних марах.

Офіцери, генерали,

І шофери, і корнети,

Звізди, банти, еполети,

Знаки почесті й похвали.

Все те гонить вулицями

Із якоїсь-то причини, –

Тут і там обік мужчини,

То лице закрите дами,

То всміхнутий вид дівчини.

Все те гонить, не туркоче,

Бо той прилад, бач, із нових –

Їздить легко дні і ночі

На колесах лиш гумових.

Гонить, вулиць не поганить,

Мчиться з превеликим шиком,

Лиш прохожих слухи ранить

Препоганим риком-сиком,

Для добра чи для розбою

З поміччю руля й пружини –

Вчвал, лиш лишить за собою

Препаскудний дух бензини.


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 213 – 215.