3. «Дала лиш знать себе зима…»

Іван Франко

Дала лиш знать себе зима,

Її то вередлива сила

Моє здоровлє ще й весьма

Надвередила й надточила.

Було видіння раз мені,

Одно з тих, що бували щодня.

Не то на яві, не то в сні,

Що і мені рука Господня

Сю зиму потерпіти щось

Від роду-віку назначила;

І ось вночі мені здалось

І без кресила й без точила,

Що кутрігурськая стріла

В бік лівий у живіт попала,

І мала вбитися ціла,

Й мене зранить смертельно мала.

Я біль почув – звичайно в сні

Не чути болю, – і вступає,

Мов заспокоєне мені:

«Стріла старезна, то й тупая».

Проте прожив я в час зими

Всі передсмертнії тривоги:

Колотьбу, роблене грудьми,

Безсонність в час нічної тьми,

Запір, задуху, біль у животі

При повседневній гризоті, –

Нарешті стали пухнуть ноги.

От так і досі я живу

При неймовірній дорожнеті

На строгій, прескупій дієті:

Ані сирого, ні квасного,

Ані яєць, ані мясного,

Ні хліба, булок, ні пшона,

Ані горілки, ні вина!

Бісквіт англійський з чаєм,

Логазу-клеїк з молоком, –

Рад, що не запечатано

Курятини й качатини,

Та й то без солі, мов траву!

От так жий, про фінанси дбай,

Усякій власті звіт давай,

З обставинами все годися,

Для блага вітчими трудися,

Що хорий – виду не подай!

А як тебе хто привітає,

Хоч про здоровля й не питає,

Та весело його питай:

«Комман месьє ву порте-ву?»

Примітки

Кутрігури – одно зі староболгарських племен, що ще в VIII в. прийшли з-над Волги до теперішньої Болгарії. – І[ван] Ф[ранко].

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 215 – 217.