11.05.1895 р. До А. Ю. Кримського
| Львів | Львів, 11/V 95 |
Дорогий друже!
Посилаю Вам перший аркушик Клоустона. Для другого бракує ще з 10 сторінок Вашого рукопису, котрі я просив би Вас прислати якмога швидше. Прошу також поспішатися з Фірдоусієм, котрого я хотів би в IV кн[ижку] вперти зо два аркуші друку. Певна річ, роботи для Вас багато, та що вже діяти!
З вашими язиковими увагами я не буду спорити; окрім ї, котрого друкарня не має, і «иі» замість «іі» в версиі, я проче лишаю Вам нетикане, підправляючи тільки деякі анаколюти, котрі, по-моєму, не то не влегшують розуміння, а навіть потрохи путають читача. Впрочім, будьте ласкаві прочитати уважно друковане, і коли побачите, що я зробив Вам де-небудь кривду, то напишіть, щоб я нічого далі не тикав у Вашім тексті, а я піддамся Вашій волі.
Одне тільки подумайте, що книжка все-таки мусить розійтися серед галицької публіки, значить, мова повинна бути хоч і чиста українська, та, проте, не надто «озірянська», вживаючи Вашого терміну. Для того я поправляю Ваші неологізми, такі як «всенький», «тале» і т. ін. В оригінальній белетристиці вони на місці, але я думаю, що тут їм і границя.
Тільки сьогодні висилаю «Ж[итє] і сл[ово]» 3 кн. і всі ті, що не були подосилані. Простіть за опізнення, та я так зайнятий, що нема хвилі вільної, а коли така хвиля лучиться, то такий утомлений, що ні об чім думати не хочеться.
З IV кн. «Ж. і сл.» починаю друкувати більші низки оригінальних віршів. Чи у Вас або у кого з Ваших знайомих не було б дещо для мене? Не знаю, чи чернігівці не схотіли б дещо прислати? Вони, правда, «Ж[итя] і сл[ова]» не читають і не видають, і я для того якось не маю відваги обертатися до них. Та, може б, Ви засягнули язика, а тоді й я попрошу їх. Звісно, у мене можна друкувати речі далеко свобідніші, чим у «Зорі».
«Сборника» т. XV досі не одержав. Коли Ви мені лишилися винні (по Вашому листу з 12/VI) 1 р. 18 коп., та до того дочислимо 1 руб. за Огоновського Studien і 13 коп. на пересилку, то будемо мати 2 р. 30 коп. Будьте ласкаві, доложіть ще 70 коп. і купіть для моєї жінки фунт чаю, а то вона без російського чаю зовсім пропаде. «Этногр[афического] обозр[ения]» за 1894 р. у мене є тільки одна кн. IV (общої нумерації XXIII); кн. XX, XXI ані XXII нема Звістіть мене, чи і в якій повноті поприходили ті книжки «Ж. і сл.», котрих Ви ждали?
З моїм професорством ще далека історія. Я габілітувався у Львівськім університеті на доцента руської літератури і етнографії, та досі ще не затверджений міністерством. Колесса габілітувався також у Чернівцях і вже затверджений, та хоче перенестись до Львова. Кінчу поспіху ради. Цілую Вас.
Ваш Ів. Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 550 – 551.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 76).
…мова повинна бути хоч і чиста українська, та, проте, не надто «озірянська». – Образ взято з оповідання А. Кримського «Сирота Захарко», де хлопець із Озірної сперечається з дівчиною із сусіднього села Неморожа про те, де краще говорять.
…чи чернігівці не схотіли б дещо прислати? – У Чернігові тоді жили Б. Грінченко і В. Самійленко.
«Сборника» ч. XV досі не одержав. – I. Франко має на увазі »Сборник отделения русского языка и словесности Академии наук».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 42 – 43.