27.01.1895 р. До А. Ю. Кримського

Дорогий друже!

Лист Ваш і посилки одібрав. Спасибі! Двічі спасибі за Фірдоусі. Передмова мені сподобалася; бібліографічний покажчик можна б доповнити тим, що з Фірдоусі було по-польськи (я пригадую собі Семенського переклад «Біжена і Меніже» та, мабуть, він же перекладав також «Рустема і Сограба», звісно, не з оригіналу, а, мабуть, з французького, з Моля), та се не так-то дуже й конечно. Переклад Ваш інтересний, головно своєю простотою, і я думаю, що він зробить добре враження в публіці. Думаю, що набирати почнеться ще сього тижня. Відбитку я буду робити в меншому форматі, так як Едіп, Роланд і т. ін. Поодинокі аркуші-відбитки засилатиму Вам.

На комплект «Этногр[афического] обозрения» дуже тішуся. Свій комплект «Житя і слова» з р[оку] 1894-го в заміну за річник 1894 р. «Э[тнографического] о[бозрения]» зашлю сими днями в Политехн[ический] музей – швидко не міг. Будьте ласкаві, справтесь, які н-ри прийшли в П[олітехнічний] муз[ей]. Я вислав там, крім звичайних двох комплектів за 1894, опісля ще один цілий комплект для того пренумеранта, що Ви казали. Вислав у одній бандеролі книжки 2 і 4, а в другій 1, 3, 4, 5 разом. Чи дійшли?

Щодо Погодіна, то я не напирав на останній том – погляньте той том, де розказано про перший побут П[огодін]а в Галичині. Та варто б бодай винотувати те, що є на тих 10 – 15 сторонах, о котрих Ви згадуєте. Ті часи у нас темні (1846 рік), усякий причинок до них може бути цінний. Для Міллера шлю разом з отсим листом кн. 2 і 6 – решту вишлю незабаром. Рівночасно шлю й Виш[енського]. Гроші для «Зорі» і лист Павликові передав. В 2 томі Короленка один аркуш є вставлений двічі, а одного нема.

Добув я на днях рукопис «Палеї» і хочу зайнятися нею трохи ближче. Для сього цікаво б мені було добути статтю Істріна про «Палею». Він читав її десь у якомусь обществі в Москві і мусив уже напечатати. Про се буде знати Сперанський, так попросіть його добути сю статтю для мене Надіюсь, що мій список (з XVI в.) буде де в чім інтересний. Варто б було добути мені й Істрінову «Александрію». В такім разі я поки що резигную з «Четьї-Мінеї», а прошу Вас закупити для мене той том Погодіна, де розказано про 1838 р., і названі тут праці Істріна.

Басні Кантеміра в первописі пришліть, та додайте й уваги про писателя, щоб можна було видати як Вашу самостоячу працю. Тішить мене, що мої апокрифи цікавлять Ваших учених. У нас вони не цікавлять нікого, а за записи з уст народу я одержую лайку як за «порнографію», ще й безграмотно записану. Ну, та я сим не дуже турбуюся. Апокрифічні тексти, видані Калитовським – дуже інтересні; є се самостійна галицько-руська переробка апокрифів про різдво Христово, а потім про кінець світу. З того самого рукопису я видав у «К[иевско]й ст[арине]» віршу «Пѣснь о свѣтѣ»., а в «Ж. і сл.» видрукую ще «Повѣсть о чловѣци и смерти» та оповідання про пророка Валаама і його осла. Та вступ Калитовського до його видання – ще інтересніший як документ того, з яким повним нерозумінням речі взявся чоловік до видання. Коли сеї книжечки у Вас нема, то можу Вам прислати. Марки шлю і цілую Вас.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 540 – 541.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 71).

Кримський Агатангел Юхимович (Євтимович) (1871 – 1942) – український радянський вчений-філолог, сходознавець, письменник і перекладач, академік АН УРСР (з 1919 р.). Кримського і Франка зв’язувала міцна і щира дружба. Вони листувалися з 1890 р. В ІЛ зберігаються автографи 49 листів І. Франка до А. Кримського і 76 листів А. Кримського до І. Франка.

…я пригадую собі Семенського… – Йдеться про переклад уривків з «Шах-наме» польською мовою Люціана Семенського (1809 – 1877).

…перекладав… не з оригіналу, а мабуть, з французького, з Моля… – Повне французьке видання Фірдоусі: Mohl J. Le Livre des Rois par Abou’l Kasim Firdousi. Paris, tt. I – VII, 1838 – 1878.

Відбитку я буду робити в меншому форматі, так як «Едіп», «Роланд» і т. ін. – Йдеться про окремі відбитки перекладів трагедії Софокла «Едіп-цар» (І. Франка) і «Пісні про Роланда» (В. Щурата), надрукованих у І – II томах журналу «Житє і слово» за 1894 р.

«Этнографическое обозрение» – етнографічний журнал-квартальник, що виходив у Москві в 1889 – 1915 рр.

Політехнічний музей – науково-технічний музей у Москві, заснований у 1872 р.

…для того пренумеранта, що Ви казали – для Б. Д. Грінченка. І. Франко не називає прізвища з цензурних і політичних міркувань.

Щодо Погодіна, то я не напирав на останній том… – І. Франко має на увазі 22-томне дослідження М. Барсукова «Жизнь и труды М. П. Погодина», Спб., 1888 – 1910. Про перебування М. П. Погодіна в Галичині і зустріч його із Д. Зубрицьким у 1842 р. говориться у VII томі, с. 17 – 20. Ці дані в праці М. Барсукова наводить А. Кримський в листі до І. Франка під 1 лютого 1895 р.

Погодін Михайло Петрович (1800 – 1875) – російський дворянський історик і публіцист офіційно-монархічного напряму, академік Петербурзької Академії наук (з 1841 р.).

Міллер Всеволод Федорович (1848 – 1913) – російський вчений-філолог, академік Петербурзької Академії наук (з 1911 р.)

Рівночасно шлю й Вишенського… – працю «Іван Вишенський і його твори» (Львів, 1895).

…добути статтю Істріна про «Палею». – Доповідь про «Палею» російський історик літератури, академік Петербурзької Академії наук (з 1904 р.) Василь Михайлович Істрін (1865 – 1937) прочитав в Слов’янській комісії «Московского археологического общества» у 1894 р., надрукована вона була в «Известиях Отделения русского языка и словесности АН» (т. II, 1897, с. 175 – 209. 845 – 905; т. III, 1898, с. 472 – 531).

Сперанський Михайло Несторович (1863 – 1938) – історик російської літератури, академік АН СРСР (з 1921 р.). Дослідник історії російської літератури, слов’янської філології, російсько-українських літературних зв’язків.

Варто б було здобути мені й Істрінову «Александрію» – Истрин В. Александрия русских хронографов. Исследование и тексты. М., 1894. Відбиток з «Чтений в Обществе истории и древностей российских при Московском университете» (1894, кн. 1, с. 1 – VIII, 1 – 362; кн. 2, с. 1 – 378).

Басні Кантеміра в первописі пришліть… – Байки російського поета Антіоха Дмитровича Кантеміра (1708 – 1844), рукописи яких зберігалися в Румянцевському музеї в Москві.

Румянцевський музей – зібрання книг, рукописів, етнографічних та інших колекцій, придбаних Миколою Петровичем Румянцевим (1754 – 1826) і передане після його смерті державі. Бібліотека музею у 1925 р. перетворена в Державну бібліотеку імені В. І. Леніна у Москві.

…мої апокрифи цікавлять Ваших учених. – Апокрифи І. Франко друкував у журналі «Житє і слово» під рубрикою «Із старих рукописів» (1894 – 1895 рр.).

Апокрифічні тексти, видані Калитовським… – «Матеріали до руської літератури апокрифічної» (Львів, 1884), зібрані українським педагогом і літературознавцем Омеляном Калитовським (1855 – 1924).

…я видав у «Киевской старине» віршу «Пѣснь о свѣтѣ»… – Мова йде про публікацію І. Франка «Мирон. Пѣснь о свѣтѣ» («Киевская старина», 1889, кн. 3, с. 741 – 744).

…видрукую ще «Повѣсть о чловѣци и смерти» та оповідання про пророка Валаама і його осла. – Ці апокрифи в журналі «Житє і слово» опубліковані не були.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 18 – 20.