3. Нахлібник

Алексід Турієць

Переклад Івана Франка

Обідаю з охочими, як лиш запросять;

Обідаю на шлюбному обіді навіть

Непрошений; тоді найбільша в мене втіха;

Я сиплю жартами смішними й на всю губу

Хвалю господаря. Коли з присутніх гостей

Хтось поперечиться зо мною, того я

Обсиплю кпинами ще й напереджу під ніс.

Наївшися й напившися доволі,

Відходжу та не домагаюся, щоб хлопець

Світив мені ліхтарнею в дорогу.

От тим-то часто в пітьмі впаду я

І лізу рачки або сновигаю вулицями,

«Мисліте» пишучи ногами вліво, вправо.

Коли наткнуся на нічную варту,

То дуже дякую богам, як вартові

Мене ні палицями не поб’ють, ані не

Поштуркають щитами. А напослідок,

Коли опівночі здоров зайду додому,

Небитий сплю та сном відводжу душу,

Який вино сон навіва солодкий.

Уривок неназваної комедії, там же, ст. 234 – 5.

Написано д(ня) 26 червня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 18 – 19.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 180 – 181.