1. Розмова з софістами

Антіфан Пісідієць

Переклад Івана Франка

Се ж тиранія при вині святім

З софістами в сперечку заходити

Або з говорунами, що вина не п’ють

Та м’яса не їдять, почати говорити

Про те, що чеснота і що та як робити.

Що таке чеснота? Та ж се ніяка річ.

То річ така, що досі не існує,

А як була колись, тепер її нема,

Бо щоб була й тепер, ніхто сього не чує.

А як колись була, то се ще не значить,

Що й дотепер ще бути мусить;

Де нічого нема, ніщо там не стирчить,

Ніхто нічого там не рушить.

Нема нічого, бо не сталося ніщо,

А те, що сталося, то мусило й зістати

Тому що сталося. Якби не сталося,

То ні з чого було б і користати.

А якби сталося, то як би стать могло

Щось із того, що досі не було?

Се ж неможлива річ. Значить, як сталось з того,

То статься не могло нічого.

А скаже, може, хтось: «Як сталось і з чогось

Таке щось, що й зовсім його нема;

Tо про такеє шось і думать неялось»,

А все-таки скажу не се: «Дарма! Дарма!»

Тут ось що ще! Такого крутопопа

Й Аполлон сам, мабуть, не розшолопа.

Уривок із комедії «Клофон», у Афінея, «Дейпнософісти», стор. 98 – 99.

Примітки

Автограф № 414, с. 39.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 186 – 187.