2. Нема певності

Антіфан Пісідієць

Переклад Івана Франка

Хто зі смертельних у житті своєму

Зі своїх надбань щось за певне має,

Той дурить сам себе. Бо або за податок:

Уряд йому все з дому забирає,

Або заплутається де в процес,

Або хтозна-який його отрабить.

Захожий генерал, або теж

Його акторка чаром своїм звабить.

Він золотисті їй одежі посправляє,

А сам у лахах драних почвалає;

Або його властивець корабля

У море пхне й товар його позабирає;

Або, пливучи, між розбійників

Дістанеться і все надбання стратить;

Або ві сні чи під час проходу

Убійством раб за хліб, за сіль заплатить.

Немає певності ні в чім, хіба ж у тім,

Що кождого дня вип’ю, й з’їм,

Та звеселюся, але й се на світі

Ще певне не зовсім.

Не раз сидиш ти при заставленім столі

Й гадаєш: «Ось, напевно, буду ситий!»

Та тут такі нападуть москалі,

Що сперед носа все похаплють і цілі

Тобі ні кісточки не схочуть полишити.

Хіба як чашу вже в руках держиш,

Напій із неї в горло виливаєш,

Тоді про певність одиноко лиш

Подумать повне право маєш.

Уривок із комедії «Вояк», там же, ст. 103 – 104.

Примітки

Автограф № 414, с. 41.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 187 – 188.