3. Урятований жрець Кібели

Переклад Івана Франка

З зимової завірюхи,

З сніговійниці вогкої

Жрець Кібели ледве спасся

До яскині до пустої.

Ледве зі снігу обтріпав

Він волосся та одежу,

Аж тут суне у яскиню

У свою звичайну лежу

Лев, волів гірський погромник,

Задоволено мурлика, –

Суне просто на жерця

Така бестія велика.

Бідний жрець, а ще й скопець,

Без відваги і без сили

Мав на собі тільки те,

Що такі жерці носили.

Прездоровий барабан,

А в руках мав два пальцяти, –

Ну ж він ними в барабан

Лярумляри вибивати.

Загули яскині стіни,

Мов від торохтіння грому,

І не стало враз відваги

Достояти льву старому.

Підгорнувши хвіст під себе,

Він дав драла поміж скелі;

Жрець ще довго вибивав

Торохтіння невеселі.

Барабан той з пальцятами

На знак вдячності своєї

Він із написом повісив

На вівтар богині Реї.

Автограф № 414, с. 269 – 270,

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 141 – 142.

Лист на сайт