1

Іван Франко

Ой, як стало царю треба

Пуще хліба й пуще неба

Людську кровцю проливати,

Германію воювати, –

Став він найпильніше дбати

Про солдат і про гармати,

Залізниці та кріпості

Та про всякі неліпості,

Про гранати, атентати,

Кого б смертю покарати,

Кому б ногу підставити,

Кого б слави позбавити,

Кого б грішми підкупити,

На злодійства шлях пустити,

На шпіонство наустити.

Про те, аби мати знані

Всіх сусідів силу й плани,

Про інтриги та обмани,

Про бензину та резину,

Всю чортівську блювотину

Та про нітрогліцерину,

Про підходи до незгоди,

Ровери та самоходи,

Лиш – крий Бог! – не про народи.

Всього мусить бути много!

Аби піддержать одного,

Те й на десятьох би стало,

А одному все замало.

Найважніше – jerum-jerum!

Се найперший – nervus rerum ,

Се не байки і не фрашки,

Се барвистії бумажки.

З них найменші – сторубльовки!

До них всякі руки ловкі,

Їх відразу три мільярди

На трактири, на більярди,

На картьошки, – не картошки! –

Капелюшки та панчошки,

На всю тую поторочу,

На всю суєту жіночу,

На панствіє все панськоє,

На ренськоє, шампанськоє,

На прелесті житейськії

В товсті мошни юдейськії.

А в тім танці шаленому,

Тому царю хваленому

Для війн, не для перемир’я

Хто ж то буде муж довір’я?

Поласився Вергун-моргун, –

Не дібрався до царських кун;

Поласився князь Мещерський,

Не святий, хоч і печерський;

Поласився Янчевецький,

Хоч не рус, та й не німецький,

Поласився й Бендасюк,

Що їв хліб із царських рук.

Та всі якось дриготіли,

Не те вдали, що хотіли,

Царю в ласку не попали,

Хоч талант не закопали.

Примітки

До слова «пуще» пор. народну приказку: «Що рідше, то ліпше, а що гуще, то пуще». В дійснім значенні «пуще» – пустіше – гірше, а в іронічнім: ліпше; ще пуще змерзла квітка. – І. Ф.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 227 – 229.