3

Іван Франко

Та єсть також царський стрик,

Має титул «князь велик»,

А ім’я теж Николай;

Не питай, хто була мати,

По-батькові ж мусиш знати:

«Александрович» волай.

Отой стрик – се також сила,

Що Росію всю покрила,

Не сніжками, не пташками,

А полками та полками,

Та Росії гординями,

Казармами й твердинями, –

Він командир над військами.

Хоч царської власті зрікся,

Але на тім не попікся,

Бо фактично власть страшенну,

У армії утаєнну,

У своїх держить руках,

Ту машину, що з Росії

Все ссе соки життєвії –

Всеросійський кровотяг.

Поміж царя й його стрика

Лягла пропасть невелика, –

Здалека й зовсім не знать

Що хоч і не так широка,

Та бездонно так глубока,

Що мільйонів тіл посока,

Міліард рублів морока

Не могла, хоч би для ока,

Ні залить, ні зарівнять.

Цар як хоче – і стрик хоче,

Вже Росії віз теркоче;

Цар не рушиться, стрик скочить,

Кінчик пальця в крові вмочить,

А Росія вся волочить

Величезний свій ланцюг

Гучно геть за видокруг;

Щоб в Берліні ночувати,

Йдуть Карпати воювати.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 233 – 234.