4

Іван Франко

А як може мати царь

Свойого мужа довір’я,

Чом не міг би й государь,

Ворог мира й перемир’я,

Командующий військами,

Що ногами і руками

Й головою день і ніч

Знай над тим лише працює,

Аби мир покрила ніч,

Миролюбці гибли всує?

Скілько у стрика Миколи

Вже мужів таких бувало,

Чи багато їх, чи мало,

Ми й не знатимем ніколи.

Аж у найновіший час,

Наче огник з-поміж «цветев»,

Заявився серед нас

Граф Григорій Шереметев.

Не старий ще чоловік,

А пройшов воєнну школу,

Не вважа на плоть і вік,

Може кождій дать наголу…

І до Львова він прибув

З іменованням в кишені;

Ще не бачив Львова й був

Губернатор завершений.

Губернатор був воєнний, –

Се награда немалая

З ласки й волі не царя,

Але стрийка Миколая.

Був довіреним його

Поляків підпомагати,

Висисать жидів по змозі,

Мазепинство ж істребляти.

Власним своїм проізволом

Вислідив та вишукав

Майже всі вкраїнські гнізда

Й майже всі позамикав

По показу москвофілів;

Як річ інавгураційну,

Уложив всіх українців

Повну лісту проскрипційну.

Деяким значив Сибір,

Іншим каторжану шлию,

Іншим тюрми та заслання,

Декому шнурок на шию.

Може й троха прискорив

Славний граф ті розпорядки,

В Петербурзі бо пізнали,

Що у нього «взятки гладки».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 234 – 236.