26.03.1879 р. До М. І. Павлика

Коханий!

Ви вже, певно, на смерть загнівались на мене, що так давно не пишу, – а воно річ така, що я хотів уперед дізнатися надокладь, що робиться з сестрою, за що вона сидить, та коли б мож, де в чім її порятувати. Досі дізнавсь лиш те, що вона тут, у Львові, і що Крігсайзен веде з нею слідство о пропаганду чи о якого чорта. Тер[лецький], Бандр[івський] і Маньк[овський] цитовані за свідків і були вчора на переслусі, тільки видітися з нею не пускає, а грошей і в нас самих нема й крихти, – так що діслати їй ніщо. Бандр. за те свідок, бо при ревізії, котра була у нас по случаю її арештування, у нього здибали «Гром[адський] др[уг]» і «Дзвін», а у Тер. – «Дзвін» і «Jarosł[aw] Dombr[owski]», у Маньковського ж – «Молота» пробний прим[ірник]. Кр[ігсайзе]н кликав їх, очевидячки, лиш на те, щоб напустити ману на людей, що ось ніби він так усердно слідство веде, – хоч вони, ті свідки, до самої сестриної справи так пристають, як кулак до носа. Однак те ми на нім вимогли, що обіцяв десь у цвітні пустити нас з візитою.

Геккеля (III кн. «Дріб[ної] біб[ліотеки]») сконфісковано – зразу за сам зміст, а відтак, коли викрився скандал, за підпис зарядці друкарні Беднарського, котрий-ді не має ще уповажнення. Між тим він подав о уповажнення ще в грудні – досі, правда, нема відповіді, але від січня підписується на всіх книжках, виходячих з друк[арні] Шевч[енка]. За жадну не чіпали, аж за Геккеля – summarisch! Завтра має термін, – значиться, і Геккель буде звернений. Тепер не можу Вам прислати його, бо всі забрані, але скоро віддадуть, вишлю на разі 5 прим[ірників].

Щодо «Бурі», то вона пропасти не пропала, але ще досі не видана за недостачею грошей. Як знаєте, видання її стоїти буде коло 50 гульд[енів], а тут ще Геккель не заплачений – значить, годі поскорити. Крім того, готовий у нас до друку перевід Байронового «Каїна» і кінчиться «L’Assommoir» Золя, котрий я хотів би видавати зошитами, в кождім по одній главі. Я написав до Києва і Одеси, чи не дали б дещо – т. є. яко свою вкладку, котру відтак могли б відобрати книжками. Досі не чути нічого. Також по гімназіях ворушаться люди – станіславці і бережанці писали, що схотять видати бодай одну книжечку на власні гроші, а й тут у «Лихварі» та в віденській «Січі» думка про таке видавництво стрітила радий прийом. Коц[овський] ладить перевід деяких політично-релігійних пісень Беранже і хоче видати його власним накладом, то само обіцяв Б[еле]й, котрий ладить перевід Діккенсової «Silvester-Glocken». Як бачите, переждати трохи – то й почне що-небудь робитися, аби тільки гроші.

Чому не присилаєте «Громаду» IV, малого Шевч[енка]? Тут дуже допитуються за ними, а з розпродажі вплило б дещо на видавництво. «Життя й здоров’я» пришліть на перший раз зо три – зо чотири прим., се для таких, що вже позамовляли. Нам, крім Вашого, прислато ще один прим, з Франції, – бачиться, від автора самого. Так само «Про багатство і пр[о бідність]» пришліть, бо тамті вже розпродані всі до одного – і ще питаються.

Ліман[овського] Лассаля висилаю Вам, другу рукопись дав я полякам – повинні були вислати давно вже, – як ні, то вишлю опісля.

Скільки було пренум[ерантів] «Друга», не знаю, чи Лев[ицький] буде знав, – на всякий спосіб розпитаю, скоро приїде, – бо тепер він потікся чортзна-куди і не верне аж де за місяць. Справоздання кружка вийшло тільки одно [18]74, друге було в «Друзі». [18]74 посилаю. Крім того, посилаю Вам ще протоколи редакційного комітету «Друга», думаю, важні для Вас, декрет на конфіск[ату] «Молота» і ще деякі папери. Кодекс карний обіцявсь добути Пол[янський].

Хотів би-м Вам написати дещо зглядом «громади», се є того тайного товариства, котрого статут хочете роздобути. Одно діло, що статуту того добути годі, бо у Будз[иновського] секретар – людина погана, а впрочім, і актів самих у Будз. нема, для того, що аж тепер почато доповнювати давнє слідство з громадою! Вже для того самого я радив би Вам писати о ній осторожно і загальниками або й зовсім не писати, а при тім же громада сеся для Вас, так сказати, figura mithica. А друге діло те, що із тих статутів, які є в суді, зовсім ще нічого не виходить і після них судити о громаді не мож, бо вони були собі на папері, а на практиці робилося зовсім не те і не так. Впрочім, я о тім не берусь судити, бо сього діла замало знаю, – але ще побалакаю з деякими людьми докладно про сю річ, і що вони скажуть, то Вам перекажу.

І ще одно діло. Ви пишете Пол., щоб він узявсь відси до січовиків і як-небудь вліяв на них. Головне питання як? Притім же Ви не говорите, що відписали Вам на Ваше письмо. Від нас дуже трудно вліяти на них уже тому, що не знаємо там ні людей, ні обставин. От пождіть, може, на другий рік, як нас багато відси вибереться до Відня, то що-небудь і пізнаємо. А поки що «Січ» жиє, трепещучи, кождої хвилі жде собі розв’язання. Значиться, годі й перти на них. Притім є там люди, котрі справді починають рушатись, так що ніщо на них бий-забий, та й ніщо тратити надії.

Ось у Кракові лихо. Путаниця зробилася страшенна. Арештовано коло 35 людей, вигнано адміністративним порядком 1/3 семінара учительського. Вчора арештовано тут Маньковського, директора, – трепещуть язиці, чи й далі не піде пошесть. Розповіджте там, кому о тім треба знати. Політика варшавських панів, щоб «наробити саламахи», удалась «świętnie»! Чи багато від того, а особливо від їх преславної шибобийної петарди виграє сама справа, чорт знає. Арешт Маньк[овського] випав ненадійно і дуже в поганий час. Впрочім, через те багато попсується, а не знати, чи на тім і стане.

Ось я, бачите, розписавсь до Вас, мов до якої любки, – а то не повинно бути в ділових письмах. Правда, що матеріалу набралося за той час. До «Громади» ладжу також дещо, хоч досі більше є приобіцяного, аніж зробленого. Є кілька штук до характеристики психологічного і інтелектуального стану наших попів – цікаві штуки, надіюсь описів помешкань і цифрових матеріалів про робітницькі помешкання у Львові. Не знаю тільки, чи ладити й белетристику. Се буде від того залежати, як велика буде Ваша стаття. Думаю, що коли б давати щось такого, то хіба на разі ескізи вроді «Кума з кумою», котрі мож уважати більше матеріалом для характеристики психологічного стану людей та до антропології, аніж повістями артистичними. А таких шкіців надіюсь добути з кілька.

Кланяйтесь від мене М[ихайлу] Пет[ровичу], Ліман[овському] і прочим знакомим!

Ваш.

Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 4 – 8. Датується на основі згадки про допит О. Терлецького і А. Маньковського як свідків під час слідства над Г. Павлик і про арешт А. Маньковського. Дату вказано М, Павликом [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., г. 3, с. 4].

Листування І. Франка з М. Павликом було дуже інтенсивним і тривалим, стосувалося справ літературно-громадських, партійних та особистих. Листи І. Франка до М.Павлика складають значну частину епістолярної спадщини письменника. В Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів зберігаються автографи близько 100 листів І. Франка до М. Павлика, написаних протягом 1879 – 1907 рр., і близько 120 листів М. Павлика до І. Франка з 1879 – 1905 рр.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, ф. 1474.

Маньковський Антін (1837 – 1899) – товариш М. Павлика та І. Франка, учасник соціалістичного руху в Галичині, поляк за національністю, друкар і директор польської друкарні товариства, де друкувалось багато нелегальних видань.

«Jarosł[awl Dombr[owski]» – тобто видана польськими соціалістами брошура «Żywot jenerała Jarosława Dombrowskiego», Львів, 1878.

Беднарський Кароль – з 1879 р. директор друкарні Товариства імені Шевченка.

Щодо «Бурі», то вона пропасти не пропала… – Йдеться про п’єсу О. М. Островського «Гроза» в перекладі українською мовою М. Павлика, який був надрукований у Львові тільки 1900 р.

Коцовський Володимир (1860 – 1921) – український громадський діяч, письменник і педагог.

…Б[еле]й… ладить перевід Діккенсової «Silvester Glocken». – Перекладена І. Белеєм повість англійського письменника-реаліста Чарлза Діккенса (1812 – 1870) «Новорічні дзвони» була видана в 1882 р. у Львові як літературний додаток до «Діла» («Бібліотека найзнаменитших повістей», VIII).

Чому не присилаєте «Громаду» IV, малого Шевч[енка]… – Йдеться про четвертий збірник «Громади», який вийшов 1879 р., і «Кобзар Тараса Шевченка. Частина перша», надрукований у Женеві в друкарні «Громади» 1878 р.

«Про багатство і пр[о бідність]» – брошура С. Подолинського, видана у Відні в 1875 р. і в розширеному варіанті перевидана М. Драгомановим у Женеві 1876 р.

Ліман[овського] Лассаля висилаю Вам… – Очевидно, йдеться про переклад польською мовою книжки Ф. Лассаля «Праця і капітал», здійснений Б. Лімановським.

Справоздання кружка… було в «Друзі»… – Йдеться про звіт товариства «Академический кружок», надрукований у «Друзі», 1876, № 21.

Будзиновський – радник львівського суду, вів усі процеси проти І. Франка, М. Павлика та їхніх друзів.

…у Кракові лихо. – Протягом 1879 р. у Кракові відбувались масові арешти серед студентської молоді, робітників, ремісників, інтелігенції, що були своєрідною підготовкою до краківського процесу соціалістів 1880 р.

…як велика буде Ваша стаття. – І. Франко має на увазі статтю про громадсько-політичний і літературний рух у Галичині 1875 – 1878 рр., над якою працював тоді М. Павлик і для якої він просив І. Франка надіслати ряд матеріалів.

…ескізи вроді «Кума з кумою»… – Ескіз М. Рошкевич «Кума з кумою», надрукований у «Молоті», 1878, С. 405 – 410.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 167 – 170.