Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

20.05 – 6.06.1879 р. До М. І. Павлика

Львів

Коханий!

Сими днями одержав Ваші посилки (2 «Життя й здор[ов’я]», 2 «Гром[ади]» IV, 3 «Гром.» І, 1 «Гром.» II, 1 «Лихі люди», 1 «Община» 8 – 9 (шкода, що нема попереднього) і протокол). Пачка, де був протокол, очевидно,отвирана у Відні, бо картка перев’язки, де був адрес, підліплена карткою з друкованим «Wiener Zeitungsexpedition». Але се байка, тільки шкода, що Ви висилали той протокол, – тут його нікому не треба. Тими днями вишлю Вам спис пренумерантів «Друга».

З сестрою Кр[ігсайзе]н не пустив мя бачитися, хоч я ходив кілька раз. Тепер уже слідство скінчене, і акти в прокураторії.

Статтю Герцена присилайте, тільки з Кост[ецьким] дайте ми спокій – вже тут найдуться люди до переводу. Для «Дрібн[ої] біб[ліотеки]» приладжені переводи: Гекслі 4 розправи (мої), Писарєва «Пчоли» Пол[янського] (друкуються), Фохта «Фізіологічні письма» (Пол.), Гекслі «Наше знання про природу» Олеськ[ова], Лавеле «Первісна власність» І і II (завтра піде до друку як VII кн.), Шеля «Німецькі суспільно-політичні сторонництва», перевід мій і Мандич[евського]. Пол. обіцявся добути рисунки для фізіології, а також портрет Золя для одноцільного видання «Довбні». З «Довбнею» і взагалі з белетристикою задержимось, уперед треба пустити наукового дещо. Віденці складають гроші на видання одного зошита, лихварі також, а іменно хотять видати Олесницького перевід з Добролюбова «Значення авторитету в вихованні», котрий також готовий.

Посилаю Вам тут п’яту книжку «Др. біб.». Не гнівайтеся, що вірші, – се видане коштом Белея і по його виразній волі, – нам не кривда, бо й вірші вибирані досить різкі, і з розпродажі книжечок що-небудь та прийде. Барвінсь[кнй] пророчить конфіскату «Пчіл», але я сміюся. Як сконфіскують, то буду лазив і допоминався так, як Геккеля. Чи нема там де в Же[неві] 2 і 4 т. Писарєва? В четвертім є рецензія на «Молотова» Помяловського, а в другім – стаття «Реалісти» і процес Павленкова – се все варто б попереводити, бо ми хочемо з часом видати Помяловського з рецензіями Писарєва, – третій том (рец[ензія] на «Міщанське щастя») є, а на «Молотова» нема. В четвертім томі є також стаття про Гейне, котру варто б переглянути, що се таке.

У нас думка довести поволі нашу бібліотеку до того, щоб у ній були всякі підручники для шкільних наук, щоб, визичуючи їх чи то гімназистам, чи академікам із своїх, ми могли оказувати їм практичну поміч. Надіюсь, що дещо трохи таких книжок мож буде призбирати, а поки що я запренумерував Енциклопедію наук природничих Тревендта, а з журналів держу «Космос». К-с читає Онкена «Історію» і любується – думаю, що наклоню го через вакації взятися (по матурі) до праці і виладити короткі популярні образки культурні з історії, за проводом онкенівських книжок. До такої роботи і я сам радо би взявся, коби час.

З таких картинок за кілька літ у нас зложився б курс світової історії без князів і династій і хронологічних трісок у історичній каші. Але вперед треба буде обробити після Тейлора та Леббока початок і перший розвій релігійних вірувань та загалом культурного ходу в доісторичних часах.

Ваш начерк історії наших рухів дуже мені подобався і, здається, освітить така праця все діло з нового боку і покаже в органічнім, причиновім зв’язку те, що не одному видається случайним та маловажним. Я дуже цікавий на саме виконання. Про гімназію я сяду тими днями писати і справді думаю, що найліпше буде надрукувати штуку в «Громаді» – мож буде розмахнутися, т. є. не вшир in de Frases aran, але вглиб.

Щодо попів, то матеріалу у мене дуже небагато, але те, шо є, тим цікавіше, бо вказує їх не з того боку, з якого вказані в друкованих дописах, а з психологічного та інтелектуального. Я возьмусь до зложення того матеріалу і стрібую вивести з нього які зумію виводи, але Вам пошлю не тільки свою роботу, але й ті сирі документи, котрі служили для неї основою. А Ви відтак порядкуйте, як знаєте.

Тими днями думаю з Пол., Олеськ. зробити «вибіжку» в Стрийсько-Самбірське підгір’я, – може, що-небудь удасться здобути і для «Громади». Християнам головно йде о здобутки природничі (оба вони плюнули на права і переписалися на натуральну).

Я служити буду в війську сього року, від осені почавши, і то не в Відні, а у Львові, – треба буде все-таки доглядати, щоб що-небудь робилося. На наше помешкання спровадяться Коси і Олесь, так бодай, здається. Кокор[удз] змикитив – на срібновесільнім вечерку впоровся такою стихією, від котрої, кажуть, і кури блювали б, а слава Австрії смерділа на десять кілометрів, – ну, і відтоді не приходить нагору. Впрочім, я ще не трачу надії на нього, хоч бідака дарма мучився так славити нашу матушку Австрію, бо отсе навесні відобрали го до війська на 3 роки на реквізиції старости, котрий зволив підозрівати його о соціалістичні забаги.

«Січ», як зачуваю, під проводом п. Сельського зробила рішучий крок в синє озеро, т. є. получилася з розв’язаною «Основою» в общерутенське товариство. Шо Ви на то?.. І то ще основ’яки ставлять вимінки такі а такі, немов вони щось значать, а січовики пертрактують з ними, немов з яким товариством, між тим, коли се лиш кілька поєдинчих людей, більше або менше здуфалих, догориносодарних і глупих.

In gratiam тих панів заладжено вечерок, на котрім січовики за свої гроші мусили вислухати три міхи всякої погані і підлості на себе самих. Ось куди побігли радикальні традиції! Щастя тільки, що новіші люди à la Озар[кевич], Кос, Мох блюють від них. Видно, не зживуться з радикалами à la Горбач[евський], Терл[ецький] і Сельськ[ий], котрим їх радикальство зовсім не перепиняє тонути в песимізмі, що-ді «мої думки ні для кого не здалі, значить, і показувати їх не буду», або сидіти смирненько в клініці віденській, різати трупів, брати гроші, а й пальцем не кинути до жадної праці, хоч би й по своїй спеціальності, для своїх земляків, або по році присилати назад книжечку, з котрої малося зробити резюме.

Ось на тих-то радикалів великої науки, на тих «чернорабочих революції», котрі при тім всім навіть до білої роботи не беруться, – на тих я стратив надію. Ми тут відвикли вже тепер від балакання про яку б то не було революцію і про перевороти світові, а спокійно робимо кождий свою маленьку роботу, яка пригідна до часу. Що вийде з такої роботи, побачимо аж тоді, як прийде час факти сумувати, – а тепер, поки ще ніщо сумувати, поти ні о чім і балакати, і ніколи робити виводи з неіснуючих фактів.

А натепер прощайте! «Пчоли» вишлю Вам, скоро вийдуть!

Ваш Ів.


Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 46 – 50.

Датується на підставі судових актів процесу Г. Павлик. Дату вказав М. Павлик [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 46].

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1477.

«Лихі люди» – повість Панаса Мирного, вперше опублікована М. П. Драгомановим у Женеві 1877 р.

«Община» – журнал російських революційних народників. Виходив у Женеві від січня по грудень 1878 р. (9 номерів).

Статтю Герцена присилайте… – Про яку саме статтю О. І. Герцена йдеться в ньому і наступних листах до М. Павлика, невідомо. Можливо, що це і є те саме «Герцена резюме з Sargant’a про життя Оуена», надруковане в якомусь італійському журналі, про переклад якого пізніше клопотались М. Павлик і М. Драгоманов.

Костецький Юліан – шкільний товариш М. Павлика, на той час студент Львівського університету, знавець іноземних мов.

Фохт Карл (1817 – 1895) – німецький природознавець-фізіолог і політичний діяч, професор Женевського університету.

«Німецькі суспільно-політичні сторонництва» – брошура німецького буржуазного економіста Ганса Шеля (переклад І. Франка та І. Мандичевського), яка вийшла 1879 р. як 13-й випуск «Дрібної бібліотеки».

«Значення авторитету в вихованні» – переклад цієї статті М. О. Добролюбова вийшов 1879 р. як десятий випуск «Дрібної бібліотеки».

Посилаю… п’яту книжку «Др. біб.». – Ця книжка має назву «Думи і пісні найзнатніших європейських поетів. 1. Вибрав і видав Франко», Львів, 1879.

…рецензія на «Молотова» Помяловського… – Такої рецензії Д. І. Писарев не писав.

Помяловський Микола Герасимович (1835 – 1863) – російський письменник-реаліст.

«Реалісти». – Ця стаття Д. І. Писарєва, вперше надрукована 1864 р. у журналі «Русское слово», увійшла до другої частин» першого видання творів Д. Писарєва у 10 частинах, яке видав у Петербурзі в 1866 – 1869 рр. Ф. Ф. Павленков.

…процес Павленкова… – Йдеться про судовий процес, порушений цензурою проти видавця Ф. Ф. Павленкова, якого було звинувачено у друкуванні у другій частині творів Д. Писарєва статей «Бедная русская мысль» і «Дон-Кихот».

видати Помяловського з рецензіями Писарева… – Здійснити цей намір не пощастило.

...стаття про Гейне… – Статтю Д. Писарєва «Генрих Гейне» було надруковано у четвертій частині першого видання його творів (1867).

Енциклопедія наук природничих Тревендета – «Encyclopaedie der Naturwissenschaften», видавалась Едуардом Тревендтом. Перший її том, присвячений ботаніці, вийшов у 1879 р.

«Космос» («Kosmos») – журнал німецьких дарвіністів, видавався в Лейпцігу – Штутгарті у 1877 – 1886 рр. (вийшло 19 номерів).

Кос Михайло (1863 – 1930) – тоді студент Львівського університету, пізніше – лікар-окуліст, співробітник «Діла», дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Онкен Вільгельм (1838 – 1905) – німецький історик, у 1878 – 1894 рр. видав «Всесвітню історію в монографіях».

Тейлор Едуард (1832 – 1917) – англійський історик матеріальної культури, етнограф, антрополог.

Леббок Джон (1834 – 1913) – англійський етнолог і соціолог.

Ваш начерк історії наших рухів… – Стаття М. Павлика про радикальний рух 1875 – 1878 рр. у Галичині спочатку була писана як доповідь на зборах російських емігрантів у Женеві, згодом була частково використана М. Павликом у його статтях до німецького журналу «Jahrbuch für Sozialwissenschaft und Sozialpolitik», у періодичній «Громаді» (1880, кн. 1), а також у прокламації М. Павлика «Друкований лист до людей» (1880).

«Jahrbuch für Sozialwissenschaft und Sozialpolitik» – журнал соціал-реформістського напряму, виходив 1879 – 1881 рр. у Цюріху.

Я служити буду в війську сього року… І. Франко відбував військову повинність у жовтні 1879 р.

на срібновесільнім вечерку… – Йдеться про 25-ті роковини шлюбу цісаря Франца-Йосифа.

«Січ»…получилася з розв’язаною «Основою»… – Йдеться про об’єднання товариства «Січ» з москвофільським товариством «Русская основа» у Відні.

Озаркевич Євген Іванович (1861 – 1916) – молодший брат Володимира Озаркевича, медик.

Кос Іван – тоді студент Віденського університету, медик, брат Михайла Коса.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 183 – 186.