6.04.1879 р. До О. М. Рошкевич

Кохана моя, дорога Олю!

Власне відобрав твій лист і зараз же сідаю писати тобі. Дякую сердечно за адрес; се велика річ, бо тепер чоловік принаймі міг буде написати письмо, як бог приказав. Лиш не знаю ще, хто ми заадресує, хоть се, як видиш, – байка.

Насамперед хотів би-м написати тобі о тім, що тут у нас чувати, а відтак уже перейду на другі важніші речі. Грошей поки що я ще не получив, – значить, станція, їда, услуга на борг. Але маю надію, що сього тижня будуть, так що, чень, не прийдеться зовсім вішати зуби на кілок. Тільки біда, що всяка власть, – запевно, для публічного і нашого безпеченства – раз у раз мішається в наше життя. Ось і нині мусив-єм послідніх 3 гульдени заплатити в поліції яко кару за то, що Бандр[івський] переночував у мене кілька ночей незамельдований.

Щодо Геккеля, то його мені віддадуть цілого, – надіюсь, завтра. Не знаю, чи і як буду міг переслати тобі хоть один примірник: певно, найкраще буде в коверті або через Озаркевича. Але що ти, кохана моя, бачу, викидаєш собі чи стараєшся викидати собі те, що ніби я через тебе ген-то зробив собі видаток чи як там, – то се мені зовсім не подобається, – і прошу тебе в тім згляді робити так, як я роблю, то є думати тільки о тім «ген-то», а не о коштах, о поемі, а не о хімічнім складі атраменту, котрим вона писана. На тім настаю дуже рішучо, щоб ти в остатнім разі не подумала собі, що я вже такий м’якушка, що не потрафлю для твоєї і своєї приємності віджалувати a lumpichtes Glichter von 10 G.

Ні, серце, не то 10 г[ульденів], а й життя і все щастя своє я рад би посвятити для тебе, то є, коли б се для тебе принесло щастя. Але, впрочім, що я говорю! Ти, прецінь, ураз зі мною давно відкинула теорію всяких жертв і посвячень і знаєш, що в житті нічо не робиться з посвячення якогось ідеального, а все робиться з розумного обрахування, з розумного егоїзму, котрий віддає менше добро, щоб набути більше, і що життя само ніяких других превиспренних жертв від нас ніколи не вимагає.

Ти питаєшся, чи я вже записався на другий курс унів[ерситету]. Мушу тобі сказати, що записи на другий курс зачнуться аж по святах, так що, значиться, се діло ще побачимо, як буде. Запис мій буде залежати від того, чи буду мав потрібних 13 гульд. Як не буде, то побачуся змушеним від’їхати на весну і на літо до Наг[уєвичів], бо тут не буде відки вдержатися. Впрочім, тепер уже я стараюсь відкрити яке, хоть малесеньке джерело зарібку, щоб міг-єм бодай стільки грошей роздобути, скільки тре буде на поїздку до Відня і на перші потреби в військовій службі.

Не знаю, чи писав я тобі, що редакція «Правди» заангажувала мене тепер (уже другий раз) до сотрудництва і віддала мені ведення науково-літературної хроніки заграничної, а притім обіцялася друкувати цілий ряд моїх повісток про школярське життя. Се би могло принести який-небудь дохід. Також чув-єм, що просвітяни хотять дати мені другу роботу – переглянути, поповнити і загалом обновити репертуар театральний. Сього ще напевне не знаю, але якби так справді мало статися, то се була би робота значна, зайняла би весь мій лишній час до військової служби і принесла би гарний дохід. Та се все ще тільки рожеві надії, котрі можуть збутися або й ні, – а поки що я стою ще на льоду.

А займаюсь я тепер головно одною працею: «Погляд на дітей у слов’янських народів, а передовсім у русинів». Се має бути обширніша наукова розправа, котру хотів би-м викінчити на по святах і надрукувати в польськім «Album młodzieży akademickiej na cześć Kraszewskiego». Альбум се має бути зложене з праць наукових самих академіків, так що, може бути, приймуть і мою, а се було б для мене дуже на руку, бо – надіятись – альбум розбудить різні критики і толки, обговорене буде самим Крашевським, що для мене може мати немале значення на будуще – не так яко прославлення якесь, о котре мені дуже мало йде, але більше в практичнім згляді, бо може з’єднати вступ для моїх праць у деякі порядніші журнали. Я просив многих знакомих – і тебе також – о матер’яли до сеї роботи, але не получив ніяких і, здається, буду мусив перестати на друкованих та на тих, котрі удалось зібрати, затямити або посписувати мені самому. Але якби ти могла де тепер у Лолині розвідатись дещо, то, будь ласкава, посписуй і пришли ми; особливо важні були б для мене ось які матер’яли:

1) Повірки й забобони, дотичущі жінок в тяжі, – як їх трактують, що їм годиться робити, їсти, слухати, говорити, оглядати («задивитися»), як обходяться з ними під час слабості, що говорять, як така жінка умре перед породой і т. д.

2) Повірки і звичаї при породі, особливо такі, котрі дотикають самої матері, дитини, вітця, баби-повитухи. Які забобони і ворожби при породі: як задивлюються на близнят, на мертвороджених, калік. Які примови і обряди при породі і т. д.

3) Обряди і звичаї при хрестинах і молитвинах, – коли дитина вмре нехрещена; пісні при хрестинах, які співають; обряди при купанні дітей, забобони і ворожби і т. д.

4) Повірки, забобони і спосіб трактування дітей в дальшім протягу, слабості дітей і їх лічення; нічниці і полудниці, від чого вони походять і як на них задивляються; відмінчата, ідіоти; повірки о снах дітей, о їх стані умисловім і т. д.

5) Всякі пісні, приповідки і фрази сталі, в котрих згадується про дітей, також забави дітей, пісні і приказки, котрими забавляють і уколисують дітей.

6) Всякі прочі повірки і забобони, відносячіся до дітей (н[а]пр[имір], коли їм випадають молочні зуби, і пр.).

Якби-с могла що-небудь із тих шести розділів випитатися, – а я думаю, що мож буде, і то немало, – то будь ласкава списати хоть по частці і прислати мені з листом або і в самім листі. Також буду тя просив, як зможеш посписувати якнайбільше таких «підслуханих» та «прикладів», то будь ласкава; се все має велику ціну для мене, бо хотів би-м з того, що вже є в мене зібрано, звести по святах статтю «Причинок до характеристики психологічного і культурного стану нашого попівства», котра має поміститися в «Громаді». До такої статті маю матер’яли від п. Олеськ[ова], Кокорудза і від тебе; чим більше їх буде, тим ліпше. Особливо посписуй чимнайбільше про оо. Руд[енського] і Колянк[овського], а також про кого ще зможеш. На «L’Assommoir» жду з великим натягненням (mit grosser Spannung).

Окрім розправи про дітей, пишу, як часом прийде анімуш, повістку про Гриця, премудрого школяра, і забираюся до переводу Шекспірового «Ліра» та деяких наукових розправок Гекслі.

Ага, може-с, де-небудь чула, що приїхав сюди славний італіянський актор Ернесто Россі і дає у Львові представлення. Давав досі «Гамлета», «Отела» і «Ліра». На тім посліднім були-смо вчора з Т[е]р[лецьким]. Що за грандіозна штука і що за майстерська гра! Особливо перші сцени – найтрудніші до представлення, де Лір ще виступає яко великий король, гордий, звисока смотрячий на все, розпоряджаючий долею мільйонів, навиклий до послуху, покірності і підхлібства, де він роздає донькам кавалки свого царства, немов жебракам кавалки хліба, – сесі сцени найкраще відограв Россі. Хоть не розуміти було його бесіди, але кождий рух, кождий жест, кожда інтонація говорила так голосно і виразно, що чоловік… ну, та що й говорити, – ти знаєш, що я досить твердий на сльози, а вчора сплакався, як мала дитина.

Щодо твоєї літературної роботи, то зовсім не страхайся, ані не трать надії. Тут тільки щоби охота і пильність та старанність, то мож дійти до значної висоти, не потребуючи при тім бути ані генієм, ані навіть великим талантом. Адже ж гляди тільки, які люди задають тон у нашій журналістиці! Жінко, і ти би не встидалася вже тепер, якби тебе порівняв з ними, хоть ти не написала ще нічо оригінального, а вони своїми оригінальними дурницями позадруковували стоси паперу! Пиши наперед то, що ти ся найліпше удає, – коротенькі ескізики, розмови, замітки, сценки, не питаючи, що з них вийде і до чого вони здадуться. Всякий образ, який тобі насунеться, старайся якнайвірніше схопити на папір і такі уривочки поки що складай докупи, т. є. до шухляди. Колись, як достаточно випробуєш своїх сил в таких кусничках і проясниш свій погляд на цілість життя і на глибше значення фактів, то і прийде така хвиля, коли якийсь незвичайний факт поразить фантазію і більша цілість немов сама собою зложиться з призбираного матер’ялу.

Таким способом працюють всі знатні реалісти, особливо Доде і Золя, – таким способом треба й тобі працювати. Особливо постав собі таке правило: не пропустити ані одного дня, щоб бодай маленького свисточка, дрібонької записочки не доложити до колекції. А се дуже легка річ, бо хоть би цілий день і яка робота тебе занимала, то все ж таки підслухати і підглянути можеш тисячу фактів, а вечером, заким ляжеш спати, сядь на хвильку і спиши на карточці або до нотатки, що ти з усього найсвіжіше лишиться в пам’яті. Се єдина дорога виробити свій талант, і я думаю, що ти стрібуєш на ню ступити.

А тепер перейду до діла з п. Озаркевичем. Не бійся, не стану дораджувати тобі йти за нього, бо сам чую аж надто добре, що, стративши тебе, стратив би-м всяку опору в житті, всяку надію і пропав би-м, як пес на ярмарку. Твоє заховання і відповідь, яку ти дала таткові, зовсім похваляю, так само і тоту неохоту до роздавання кошів, яку почуваєш супроти д. Озар. Думаю, що сьому лиху буду міг я допомогти таким способом, що напишу до Оз. лист від себе і розкажу му одверто і чисто, як з нами стоїть діло, – а тоді ти не будеш потребувала критися і увертатися перед ним, але зможеш також говорити з ним начистоту. Я се думав собі уже давно і, бачу, навіть говорив тобі – для того будеш знати, що се не є ein übereilter Gedanke von mir і що, пишучи до нього, буду старався написати якнайделікатніше і найосторожніше, так, щоби не сказати ані замного, ані замало, впрочім, копію листа перешлю й тобі для ліпшого зорієнтування.

Се буде, по моїй думці, єдине розумне діло, яке можу я зробити в тій справі. Над стилізацією листа, котра представляє немало трудностей свого роду, подумаю докладно і думаю, що не скажу там нічо такого, що приносило би або тобі яку-небудь уйму, або могло як-небудь неприємно вразити його. А чень, відтак, коли таким способом зрівняється дорога, зможеш ти легше приступити до виконання свого плану.

Таким способом всі головні предмети, про котрі я мав писати до тебе, були б вичерпані. Арешт Маньковського зробив був на перших порах немалий переполох, тепер християни потроху утихли. Т[е]р[лецький] вибирається їхати на село, скоро гроші будуть, хоть, очевидячки, дуже тому не рад. Якби й я мав їхати на село, то напишу тобі, що і як. Щодо «весни», ну то воно благодать; тільки ще, бачу, не швидко. «Harren und Hoffen!» А правда, що Brandes хороший! Тепер Славко також читає другий том (Romantische Schule). Чи п. Міня читає Решетникова по-російськи? І що каже на нього, на його язик і на його шкіци? Чернишевського економію читай пильно, се дуже важна книга! Адресуй до мене так само, як і послідній лист, – се найпевніша дорога. Надіюсь від тебе письма в четвер, п’ятницю або суботу.

Прощай, любцю!

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, с. 113 – 118.

Датується за змістом: єдина вистава «Короля Ліра» за участю Е. Россі відбулась 5 квітня 1879 р.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1201.

…надрукувати в польськім «Album młodzieży akademickiej na cześć Kraszewskiego». – Цей збірник праць студентської молоді, який повинен був бути надрукований на відзнаку 50-літнього ювілею письменницької діяльності польського письменника Ю. І. Крашевського (1812 – 1887), не вийшов у світ.

…звести… статтю «Причинок для характеристики психологічного і культурного стану нашого попівства»… – Ця стаття була надіслана І. Франком до «Громади», але не вміщена в ній. Надрукована лише 1926 р. в збірнику «За сто літ», № 4, під назвою «Культурні образки Галичини. І. Що се за інтелігенція – галицькі попи».

Кокорудз Ілля (1857 – 1933) – на той час студент Львівського університету, пізніше педагог і літератор.

…пишу… повістку про Гриця, премудрого школяра… – Оповідання І. Франка «Грицева шкільна наука» надруковане в газеті «Діло», 1883, 7 (19) квітня, за підписом «Мирон».

…забираюся до переводу Шекспірового «Ліра»… – Переклад уривка з «Короля Ліра», який можна датувати 1879 р., зберігається в Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів (ф. 3, № 216). Надрукований у Літ. спадщині, с. 234 – 235.

Гекслі Томас-Генріх (1825 – 1895) – англійський фізіолог-дарвініст і дослідник мови.

Россі Ернесто (1824 – 1896) – італійський трагік, драматург, автор театрознавчих праць.

Озаркевич Володимир Іванович – чоловік О. Рошкевич, брат української письменниці Н. Кобринської. Тут мається на увазі його сватання« до О. Рошкевич.

… Brandes хороший… – Йдеться про другий том (присвячений творчості романтиків) дослідження Г. Брандеса «Головні течії в європейській літературі XIX століття» (тт. 1 – 6, 1872 – 1890).

Чернишевського економію читай пильно… – Йдеться про працю М. Г. Чернишевського «Очерки из политической экономии (по Миллю)», яка друкувалась 1861 р. у журн. «Современник» і вийшла окремим виданням в Женеві (1870) як четвертий том п’ятитомного видання творів М. Г. Чернишевського, опублікованого діячем російської вільної преси М. К. Елпідіним (1835 – 1908).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 172 – 176.