Біля 16.04.1879 р. До М. І. Павлика

Коханий!

Не гнівайтесь, що не пишу, але роботи у мене так багато, а грижі і всякої погані ще більше! Працюю над переводами, поправляю рукописи, бігаю сюди й туди, щоб як-небудь видерти від людей трохи грошей на друк. І здається, що що-небудь буде. Лихв[арі] складають на друк одної книжки, січ[овики] також. Б[еле]й дав сам наклад на одну, тільки конче на стихи, котрі друкуються; кияни прислали на кілька зош[итів], так що друк тепер піде скоріше.

Переводжу Лавеле о первісній власності ґрунтовій, книга дуже хороша і популярно написана. Пол[янський] перевів «Пчоли», Ол[еськів] – Помяловського ескізи, а тепер переводить Гекслі (він і Пол. з прав переписалися на натуральну, почувши, що тут має бути оснований виділ медичний), Олесн[ицький] – «Отравленого дьякона». Енгеля друк ми відложили, бо, по-перше, що перевід Т[ерлецьк]ого трохи неудобоваримий, а по-друге, що й сама розправа дуже непідходяща по своєму способу оброблення (говорячи о праці, головними взірцями ставить працю генерала, міністра і т. д., а о робітниках ні ду-ду). Я думаю, що треба буде комусь переробити і перепопуляризувати її в такий спосіб, щоб лишити розумно-науковий скелет, а тіло доробити зовсім не Geheimrath-івське.

Се були б штуки бодай що-то хороші, але поганих, як усе, більше. Прежде всього донесу Вам, що Стахія Волянська, пошта Стр[ий] – псевдонім бодай почасти, се жінка попа Галущинського, – знаєте? Вона робила в його імені. Я писав Вам давніше, щоб Ви зволили не посилати впрост на провінцію, бо се лихо. Ви не послухали і всадили через те сестру до арешту (свідчить приложене її письмо), а тепер і Стахію Вол[янську] послали на провітрення, бо отсе після страшних короводів і чортзна-яких передирок консисторія «в дорозі ласки» рішилась перенести його «во міста прохладна» – десь в гори в Перегинський деканат, в таке село, де до послідньої пошти миль зо п’ять. Будьте про то ласкаві далі на той адрес нічо не висилати.

А знаєте, що чоловік міг би бути хороший. Два роки в селі, а селяни, почувши, що го переносять, три рази їздили гурмою до Львова до консисторії і кажуть, що ви нам лишіть молодого попа, а візьміть старого; молодий живе з нами, як з братами, а старий, як з псами. А як го візьмете, то ми всі відречемся і від церкви, і від усього – перейдемо на лютерську віру! Розуміється, се ще один crimen більш в очах консист[орії], і рішили перенести.

З сестрою побачуся в неділю – ледве вимолив у Кр[ігсайзе]на. Вас не амністували – амністували самих злодіїв та маєстатообразників, політичного ні одного. За Вами суд розписав «gończe listy», бо видав Вам процес за «Молота». Розуміється, се жарт – іде їм тільки о то, щоб заперти Вам дорогу сюди. А якби прийшло до процесу, то, думаю, і балаканки нема, що пустять. Біда тільки, що Вам сидіти півроку.

Погань гімназіальна. Тими днями о. Ільницький вигнав власною волею і ухвалою конференції студента 8 кл[асу] 4 лок[ації] Кипріяна за то, що «сходився з Франком». Вчора, повідують, мала бути ревізія поліційна у студ[ента] 8 кл. Дідицького, але, заставши двері замкнені, поліцайники пішли. Не знаю, чи приходили другий раз. Деякі добромислячі професори, сожаліваючи над Кипр[іяном], повідають студентам у класі: «Видите, що то значить з ним переставати, – пішов і доніс сам до поліції, та й вигнали бідного чоловіка!». Я думаю обробити гімназію і надрукувати тут, у Львові, як ні, то у «Гром[аді]», як буде місце.

Провінція замовкла. «Praca» упадає. Aus капелюх.

Панна Ольга після своєї поїздки у Львів і після увлеченія новими людьми нараз, здається, зробила Kehrt euch, rückwärts marsch у лібералізм. Тепер ще не маю певних відомостей о тім звороті, але швидко, здається, мож буде писати до неї свобідно під адресом: їмость Ольга Озаркевич. Впрочім, чи так – не знаю, бо дроти телеграфічні між нами вітер попереривав.

Остап сидить на селі und macht im Pessimismus. На що я здалий? На що мої думки кому придалися? Оживляючої сили, енергії і т. і. у мене нема – ось якими питаннями забавляється і сидить, не робить нічо. Жаль чоловіка, але ті питання, здається, йому вроджені, бо і тут, ві Львові, він також переважно ними занимався.

Се стан наш теперка. Посилаю Вам «Каїна» 5 прим[ірників] і грошей на посилку «Гром[ади]». Крім IV н[омера], пришліть також один комплект, а по два І н-р і III н-р, також зо два «Життя», як мож. Присилайте дальші аркуші, коли що друкується!

Ваш Ів.

Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 9 – 12.

Датується на підставі змісту листа Г. Павлик до брата, надісланого разом з Франковим листом. Ця дата вказана М. Павликом [Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 9].

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1476.

Лихв[арі] – члени студентського товариства «Дружній лихвар».

Січовики – члени віденського студентського товариства «Січ».

Лавеле Еміль (1822 – 1892) – бельгійський економіст і соціолог, еволюціоніст у поглядах на розвиток суспільства. Частина його роботи «Первісна власність» під назвою «Власність ґрунтова і її історія» вийшла в перекладі І. Франка в 1879 р. як сьомий випуск «Дрібної бібліотеки».

Пол[янський] перевів «Пчоли»… – Стаття Д. І. Писарєва «Пчоли» у перекладі В. Полянського з передмовою І. Франка була надрукована в 1879 р. як шостий випуск «Дрібної бібліотеки»;

Олесницький Євген (1860 – 1917) – український громадський діяч «народовського» спрямування, адвокат, журналіст, редактор.

«Отравленный дьякон» – повість російського письменника революційного демократа Гліба Івановича Успенського (1843 – 1902).

Енгель Ернст (1821 – 1896) – німецький економіст і статистик. Можливо, йдеться про переклад частини його роботи «Ціна праці».

Кипріян Іван (1856 – ?) – на той час гімназист, пізніше – греко-католицький священик, церковний композитор.

Дідицький – тоді гімназист, згодом нотаріус у Львові.

Я думаю обробити гімназію… – Задум статті про стан середніх (гімназійних і реальних) шкіл у Галичині був реалізований І. Франком пізніше. В Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів зберігається автограф (ф. 3, № 211) І. Франка «Дані щодо стану шкіл гімназіальних і реальних в Галичині», датований 1880 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 180 – 182.