Біля 15.11.1879 р. До М. І. Павлика

Коханий!

Оце вже більш тижня, як я вийшов з війська, відслуживши цісареві з честю, і вигнаний з нечестю «aus dem Militärverbande», а ще й досі я не писав Вам нічого. Правду кажучи, не було й часу, бо перепроваджування на нову квартиру (Галицька, № 6, 3 пов[ерх]) забрало часу багато. І тепер ще я не зовсім упорався і для того пишу Вам коротенько лиш про тутешні новини. Мене з війська, як кажу, ізгнали силою засуду комісії суперарбітраційної («Superarbitrierungscommission», як ми написали в відлучці) і десь незадовго одержу «абшит». Це, здається ми, єдине щастя, яке ми в житті без власного старання спало, мов сніг на голову.

XI книжка «Дріб[ної] біб[ліотеки]» вийшла. Стаття Лавеле про общину, хоть зовсім не блискуча, все ж таки коротко і зрозуміло резюмує то, що досі написано позитивного про общину, а в виводах Л[авеле] хилиться до колективізму, – значить, не було причини нею помітуватись, особливо зваживши, що се перша звістка в Галичині про общину, і книгарі тутешні її так перепудились, що ні за які гроші не хотять дати на виставу з другими книжками «Др. біб.».

Коли М[ихайло] П[етрович] напише про общину окрему статтю, то ми приймем і надрукуєм її з великою подякою. Впрочім, у нас були під руками рівночасно з переводженням Л[авеле] праці про общину: Постникова перший випуск (теорія общинного посідання і заразом оборона його, – значить, не фактичні дані про рос[ійську] о[бщину]) і Соколовського («Знание», 77), – а притім обі статті (друга дуже хороша) задовгі. 12 кн[ига] («Довбня») ще не друкується, бо нема грошей.

Сестрі вишлю гроші на днях, а властиво надіюсь, що й сам зможу бути в Коломиї і бачитись з нею.

Ваш лист про мою історію з О[льгою] одержав нині і сердечно Вам дякую за нього. Ви висказали там ясно і рішуче багато гадок, котрі вже досі й мені самому не раз приходили в голову. Я пошлю його Ользі. В однім тільки Ви помилились – щодо мене, виводячи з усього, що я не любив О. Будьте переконані, що в тій хвилі не говорить з мене ані фальшиве самолюбство, ані охота, щоб моє було наверху, – але я кажу Вам по совісті, що я любив її так, як тільки я спосібний любити. Доказом того то, що я витерпів за час сього літа. А те, що Ви наводите проти мене, дуже легко вияснити самою моєю вдачею і моїм вихованням. Та се, впрочім, діло таке, що про нього балакати б довго, а в мене часу нема. Пізніше колись.

«Równość» получив, дотепер осталось лиш 2 прим[ірники] – решту порозбирали люди безмездно. До Кракова ніщо не післано. Як можете, то пришліть ще з кілька прим., а заразом зо два прим. «Громади» І і II, тут треба.

Щодо «Нов[ої] осн[ови]» напишу також незадовго обширніше, а тепер передам Вам тільки думку Коса на проект М[ихайла] П[етровича]. Він уважає, що згодитись на нього зовсім не мож.

1) Коли газета буде друкуватись в Жен[еві], то з її хорошого редагування не буде хісна, позаяк ніхто на провінції не буде пренумерувати,

2) для викликання руху і життя тутка потрібно, щоб газета тутка виходила.

Щодо конфіскування і сидження по тюрмах, то надіятись, що сього не буде, – впрочім, як буде, то також не біда і не за цапову душу, – противно, в пресових процесах все-таки діло не таке страшне, як в звичайних карних, – а й розголоска буде. Притім же газета буде мусила опертися на провінції, бо поки що грошей нема. Редактора маємо.

Те, що Ви переказуєте від М. П., мене дуже засмутило. Чи буде «Нов. осн.» політиканською, се ще велике питання, хіба що хто буде розуміти під політиканством говоріння осторожне в тій простій цілі, щоб не сидіти по тюрмах. І якби М. П. тільки для того одного не хтів бути співробітником «Н. осн.», то дуже було б сумно, особливо, що кожде його слово, надруковане у нас, буде більш заохочувати та оживлювати людей, ніж усі наші писання разом. Уже для того одного, я думаю, він не повинен махнути на нас рукою. Хто знає, може, й з нас будуть які-небудь люди, а не з нас, то, може, з яких нових, котрі досить охоче, хоть і несміло горнуться до нової, проектованої газети.

Який чорт написав в «Równości», що Охорович – шпіон? Перекажіть авторові приватно, що се по меншій мірі негарно шарпатись на честь людей на підставі пустих підозрінь або хибно понятих проявів. Я тут дізнавсь про весь хід діла і переконаний, що автор звістки збрехав. Зачинати від брехні в 1 н[оме]рі – не ладно.

Цілую Вас, Ів.

Примітки

Вперше надруковано: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 3, с. 161 – 163.

Датується за змістом, на підставі згадки про звільнення І. Франка від військової служби.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1485.

…більш тижня, як я вийшов з війська… – І. Франка було звільнено від військової служби 7 листопада 1879 р.

…Постникова перший випуск… – Це перший випуск книжки російського економіста Олексія Постникова (1846 – 1921) «Общинное землевладение».

Соколовський Леонід (1856 – 1884) – російський етнограф, дослідник промисловості, друкувався у російському критично-бібліографічному журналі «Знание» (виходив у 1870 – 1879 рр.).

Сестрі вишлю гроші на днях… – Йдеться про гроші, передані І. Франкові М. Павликом з Женеви для Г. Павлик.

Ваш лист про мою історію з О[льгою] одержав… – Йдеться про лист М. Павлика від 28 – 30 жовтня 1879 р., де М. Павлик писав про особисті взаємини І. Франка з О. Рошкевич (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1604, с. 517 – 524).

«Równość» – газета, яку видавала і редагувала група польських політемігрантів на чолі з Б. Лімановським. Виходила 1879 – 1880 рр. в Женеві.

…проект М[ихайла] П[етровича]. – Йдеться про пропозицію М. Драгоманова видавати «Нову основу» в Женеві.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 222 – 224.