30.11.1879 р. До Ф. К. Вовка

Дорогий добродію!

Отсе получив Ваш лист і спішу відповісти Вам. Процесу Анни не можу Вам прислати попросту тому, що в газетах його зовсім не було друковано, крім акту завини, – а той Вам на ні на що не здасться. Те, що-м писав про процес, писав я після того, що сам чув, бувши на розправі. Для пояснення справи можете додати до дописі таку примітку.

Анна, як і всі прочі обвинені, перечили всьому, кажучи, що ні соціалізму, ні ніякої пропаганди не знають. До статті в «Дзвоні» Анна признавалася, але її не пояснювала. Однако замітити треба, що все се вона говорила тільки за виразним жаданням адвоката-защитника, д. Яцковського, котрий казав їй «до ні до чого не признаватися». Відти-то й вийшло мляве та буденне враження, яке зробив процес на публіку, котра на тім і покінчила, що «доки такі люди, як Анна Павлик, Кінайлюк, Пістуняк та Пиптюк», будуть у нас вести діло соціалізму, доти всі «маючі» можуть спати спокійно («Dziennik Polski»).

Що адвокатам-защитникам іменно йшло о то – звести процес на зовсім буденну, незначущу річ, свідчить також і то, що той же д. Яцковський в своїй оборонительній бесіді прямо заперечував авторство Анни щодо статті в «Дзвоні», говорячи, що «де ж тота дівчина спосібна написати щось подібного?».

Так було діло, і я думаю, що нам ніщо його таїти. Друга річ, як ми задивлюємся на нього. Я сам і чимало моїх товаришів ще при розправі радили Анні говорити одверто, признаватися до засад, за котрі нічо не можуть їй зробити, а перечити пропаганду, т. є. розширювання заборонених книжок. Тільки ж діло стояло так, що се розширювання було доказане з зізнань свідків, – заперечити його не було мож, – значить, для Анни оставалися два виходи: або признатися до всього і висказати все начистоту (що конечно було б втягло в процес багато й інших людей), або стояти на тім, що вона не знала або не розуміла змісту розширюваних статей, значить, роздавала їх в тім переконанні, що вони не заборонені і не шкідливі. Се вона й зробила.

Газету присилайте під перепаскою, нерекомендовану на той же адрес або на Emilia Horodyska, poste rest[ante]. Якби що рекомендованого, то занотуйте собі і подайте другим (в Ясси і П[авлик]ові) адрес – Józef Oleśków, słuchacz filozofii na uniwersytecie, Lw[ów], уперед в Яссах мами Włodzimierz O[leśków], тільки ж сей необавці їде геть.

До Києва я готов їхати, коли і як схочете, – тільки я бажав би був зробити се перед Новим роком, щоб мож було з Нов[им] роком пустити в світ газету. Ну, але сяк чи так – коби коли-небудь, бо тепер у нас дуже лихо, застій і криза на всіх. Самі наші люди не зможуть вдержати газети, хіба щоби була така, як «Praca», в півлиста на дві неділі, – ну, але в такій що ж написати? Правда, студенти наші з’їхались були з тою думкою, щоб зложити що-небудь грошей і почати роботу, – але прийшлось таке, що сенат академічний майже нікого з них не увільнив від оплати, – значить те, що мали наладжене на газету, пішло в сенатську касу.

Для «Дрібн[ої] бібл[іотеки]», крім переводу «Довбні» Золя, у нас готові або готовляться ось які кавалки: із Бокля – «Попи і поступ в Іспанії»; із Леббока – «Початок релігії»; із Маркса – «Початок і зріст капіталістичної продукції» (передпослідній розділ «Капіталу»); із Енгельса – «Початок і теорія соціалізму» (виїмки з найновішої праці «Herrn Eugens Dühring. Umwälzung der Wissenschaft»; виїмки ті складають цілість – вихідна точка соц[іалістичної] теорії, очерк поглядів школи утопістів, Оуена, Сен-Сімона і Фур’є, а в кінці прехороший очерк теорії Маркса о капіталістичній продукції – без полемічних заміток); Павликів перевід «Бурі» Островського (вона йде позавтра тут на сцену); «Основи суспільної економії» (компіляція з Чернишевського, Мілля і Маркса); ладиться перевід Дрепера «Боротьба релігії з наукою»; готові переводи першого і другого тому «Ругонів» Золя.

Як бачите, статей досить готових, а між тим, як натепер, то годі навіть одну книжечку в 1 печ[атний] лист видати, – так усім тісно стало. Ждати приходиться аж до кінця марта, коли деякі з наших подістають стипендії та дещо зложать. Я тож не можу нічо робити, бо мушу впроголодь переводити мізерні комедії та драми для театру по 10 гульд[енів] за штуку, з котрих і так відтягають ми половину за довг до друкарні, – та й того зарібку ненадовго стане, і тре звичайно два місяці ходити, заким приймуть одну штуку і рішаться заплатити. Я тут живу, як кажуть, зовсім «на позиці».

На тім і кінчу. Будьте здорові!

Ваш Іван.

«Równość» маємо 1 н[оме]ра досить, може, є у Вас «Громада» І, II і III, то надішліть під перепаскою з по три прим[ірники], а також «Про хліборобство», як де земля, І і II і малого Шевч[енка], з по 10.

Прощавайте!

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 392 – 393. Датується у зв’язку із згадкою про виставу «Бурі» («вона йде позавтра тут на сцену»), оскільки єдина вистава «Бурі» О. Островського відбулась на сцені Руського народного театру у Львові 2 грудня 1879 р.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 954.

До статті в «Дзвоні» Анна признавалася… – 1878 р. у «Дзвоні» було надруковано статтю Г. Павлик «Мої і людські гріхи, а панська та попівська правда» (с. 273 – 285).

…із Маркса – «Початок і зріст капіталістичної продукції»… – І. Франко мав намір видати свій переклад 24-го розділу «Капіталу» К. Маркса як окремий випуск «Дрібної бібліотеки».

…із Енгельса – «Початок і теорія соціалізму»… – Франків переклад уривків з «Анти-Дюрінга», Ф. Енгельса вперше було надруковано М. Возняком («Культура», 1926, № 4 – 9, с. 91 – 118).

Оуен Роберт (1771 – 1858) – англійський соціаліст-утопіст.

Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760 – 1825) – французький мислитель, соціолог, один з засновників утопічного соціалізму.

Фур’є Жан-Батіст (1772 – 1837) – англійський соціаліст-утопіст.

…ладиться перевід Дрепера «Боротьба релігії з наукою»… – Очевидно, перекладалась праця Дж. В. Дрепера «History of the conflict between religion and science» (1874).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 224 – 226.