1.04.1879 р. До О. М. Рошкевич
| Львів |
Люба моя, дорога Олю!
Не гнівайся, що-м не написав вчасніше, але годі було, бо-м не бачився з Славком, аж нині, а він, чую, відослав лист до тебе вже пару день тому. Але що робити, – думаю, що хоч і пізніше написати, то щоб тільки написати, тобі буде одна[ково] приємно.
Але перейду до речі. Лист твій з Ів[аниківки], де було писано про «Проп[ащого] чол[овіка]», дістав-єм, але другого по нім – ні. Ол[еськова] нема ві Львові. Власне дістав-єм від нього лист, у котрім пише, що, їдучи додому, перестудився і лежить слабий. Буду писати до нього, але чи зможе бути навесні, не знаю. Книжки, котрі ти вислала, дістав я. Жаль, що-с не прислала «L’Assommoir» першої частки. Я писав тобі, що тут рішено друкувати по святах іменно «L’Assommoir», яко найзнатнішу повість Золя, а крім того, взяту з робітницького життя. «La Curée» буде друкуватися відтак або й рівночасно, бо зошити будуть виходити не одним тягом, але переплітані. Для того будь ласкава прислати перший розділ переводу, а як мож, то відірви з книжки й відповідний текст, тільки так, щоб не роздирати аркуша. Присилай у коверті або під перепаскою, найліпше на Славків адрес. А листи до мене волиш адресувати: Jar[osław] Rosz[kiewicz], poste restante, – ти вже не бійся о відбірку – ручу ти, що далеко певніше, ніж на руки Сл[авка], а то з тої причини, бо Сл. тепер іде до кумпанії і не буде міг виходити так часто, так що твій лист міг би лежати у нього не раз і тиждень.
Ось нині першого, а у нас кругом біда – центів нема, ні за вікт, ні за станцію нема чим заплатити, – притім у друкарню за Геккеля ще ся винно, «Каїн» також готовий, лиш друкувати. Лихо, та й годі. Т[ерлецький] ходить, мов сам не свій, збирається їхати на село, та ні о чім. Ну, але що діяти, треба тривати!
Прощай, моє серце кохане!
Цілую тя щиро.
Твій Ів.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, с. 111 – 112.
Датується на підставі згадки в листі: «Ось нині першого…», а також повідомлення про одержання листа О. Рошкевич від 28 лютого з Іваниківки і про те, що «другий по нім» лист, очевидно, також з Іваниківки, не дійшов. Отже, І. Франко не міг написати цей лист 1 березня, бо інакше не треба було б вибачатися за запізнення з відповіддю.
Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1212.
Лист твій з Ів[аниківки], де було писано про «Пропащого чоловіка»… – Про свої враження від повісті М. Павлика «Пропащий чоловік», надрукованої 1878 р. у «Дзвоні» (с. 233 – 250) і «Молоті» (с. 449 – 509), О. Рошкевич писала в листі від 28 лютого 1879 р. (ф. 3, № 1601, с. 539 – 542).
«La Curée» буде друкуватись відтак… – Переклад роману Е. Золя «La Curée» («Здобич»), зроблений О. Рошкевич, лишився ненадрукованим.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 171.