24. Перший виступ Володимира (р. 970)

Іван Франко

Поховавши матір, не мав Святослав

У Києві спокою;

В одно лиш тягло його давнє бажання

Піти на болгар і на греків війною.

Тому посадив Ярополка за себе

Княжити посеред киян,

А Олега, свого середнього сина,

Княжить післав до деревлян.

В ту пору прийшли з Новгорода посли

Князя попросить на добі.

«Як нам не даси кого свого, – сказали, –

Деінде шукатимем інших собі».

І мовив до них Святослав: «Та не знаю,

Котрий мій син схоче до вас».

Та не захотів Ярополк ані Олег, –

Оба ті відперлися враз.

Та ось підшепнув новгородцям Добриня:

«Просіть Володимира ви!

Дарма, що малий, а все князь, й клопіт

Іспаде вам із голови».

А був Володимир сестрінок Добрині,

Малуші-любчанинки син,

Малуша ж була найлюбіша у Ольги,

Отець їх Малко був любечанин.

Рекли новгородці князю Святославу:

«Віддай Володимира нам!»

І в Новгород рушив малий Володимир

Під проводом вуйка свойого Добрині,

А в Переяславець князь вибрався сам.

Літописне оповідання сього уступу (ст. 52) виглядає ось як:

Стославъ посади Ярополка в Києвѣ, а Олга в Деревѣхъ.

В се же время придоша люде новъгородьстии просяще князя себѣ.

(И ркоша Стославу и сномъ єго): «Аще не поидете к нам,

То (иноудѣ) налѣземъ князя себѣ».

И рече к нимъ Стославъ: «Абы кто к вам шелъ».

И отпрѣ ся Ярополкъ и Олгъ.

И рече Добрыня: «Просите Володимири!»

Володимиръ бо бѣ от Малуши, милостьницѣ Ольжины,

Сестра же бѣ Добрынина [Р[укопис] помилкою: Добриня.],

Оць же бѣ има Малъко Любчанинъ,

И бѣ Добрыня оуи Володимиру.

И рѣша Новгородци Стославу: «Вдаи ны Володимира!»

И пояша Новгородьци Володімира себѣ,

И иде Володимиръ съ Добрынею, оуємъ своим к Новугороду,

А Стославъ къ Переяславцю.

Писано д[ня] 17 цвітня 1914.

Се літописне оповідання варто уваги тому, що маємо в нім першу згадку про найважнішого з руських князів, свідоцтво про його походження від матері-слов’янки, а до того русинки та про його вчасне відлучення від впливу бабки-християнки та її окружения, що зробило можливою пізнішу реакцію поганства проти паростів християнства на Русі в перших літах його князювання в Києві.

Писано д[ня]6 мая 1914.

Примітки

№ 403, арк. 97 – 98, автограф; № 404, с. 279 – 283, писарська копія.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 108 – 109.