2
Іван Франко
Двадцять літ минуло з чубом,
З Перемишлем, як з нелюбом,
Панькається Февросія, –
Вся воєнная Росія!
Взять би його, укокошить,
Без гороху огорошить,
А щонайменше, як повне
Черевище, розпатрошить.
Отак завтра або й нині
Озирнуть, що всередині,
Щоб на всякий случай знати,
Де солдати, де гармати.
«Пржемысль – крепость первейшая,
Но как-то всех юнейшая,
Ведь царь Николай не нахал,
Ничего об ней не слыхал».
«И при Втором Александре,
Как о Геракле и Евандре
Будь-то что-то опыхано,
Кая-чево не слыхано.
Ведь ездили ж туда наши
Вояжеры, патронташи,
Генералы и фершалы
И как-то так оплошали.
Ехал первой генерал,
В окно трубой вызирал,
Но крепости – суди Бог! –
Узреть никак не возмог.
Ехал второй генерал,
Кучу людей он собрал, –
Разбрелися кто куда,
Но крепости – ни следа.
Из шпионской же когорты
Один срисовал три форты,
Когда же четвёртый рисовал,
Был застрелен наповал.
Тот спрашивал, кроме всячины,
К чему форты призначены, –
А ведь был же не осёл! –
На виселицу пошёл.
Второй успел фортов три
Срисовать вне и внутри
С планов только, – вдруг бином!
Исхода нет ни в одно[м].
Повелели стараться,
Вовнутрь форта добраться, –
Пошёл ловко, безбедно,
Но пропал же бесследно».
Так бідкали офіціози, –
Проливали б дрібні сльози,
Якби крокодили й скали
Дрібні сльоз[и] й очі мали.
У реєстрі довгим рядом
Мов овочі, збиті градом,
Стоять назви повішених,
Сиротами полишених,
Ув’язнених та убитих
І безслідно десь укритих
Жертв одного воза й дишля,
Захланного Перемишля.
Стоси звітів безмислених,
Гори планів покреслених
І видатків міліони –
Все за вигадки й андрони.
«Єсть Перемишль чи нема?
Не пожерла ж його тьма!
А як єсть, то де ж, у чорта,
Його мури, башти, форти?» –
Так російська стратегія,
Кожна її колегія
В глибині душі питала, –
З тим її й війна застала.
Але в кожній колегії
Свої плани стратегії.
Знали те, що хтіли знати,
І шпіонські фабрикати,
В міру того, як бажали,
По-свойому поправляли.
Примітки
Второй Александр – російський імператор Олександр II; 17. II. 1818 – 1. III. 1881).
Геракл – один із найпопулярніших грецьких героїв, син Зевса і Алкмени, славився незвичайною силою. Здійснив 12 славнозвісних подвигів. Є символом велетенської сили, нездоланності.
Евандр – за давньоримською легендою син аркадського царя Палланта і Нікострати, італьський герой. За 60 років до Троянської війни заснував на березі Тібру колонію Паллантей, де пізніше постав Рим. Навчив тамтешніх мешканців письма, ремесла й музики.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 258 – 261.