3
Іван Франко
Аби край наш, ніби свійський, –
З ярма німців слобонити,
Постановив цар російський
Галичину, биту горем,
З трьох точок нараз залити
Свого війська цілим морем.
Ринуть мало як в запусти
Теє військо на Перемишль,
Краків, Львів.
Тії три твердині взявши,
Ноги добре підв’язавши,
Мали перейти Карпати,
Будапешту добувати.
План той, добрий для показу,
Розійшовся якось зразу,
Мов будівля на піску;
Лиш одна часть вповні вдалась,
А друга часть роз’їздилась,
Зайшла в колію грузьку.
Вповні вдалась Львова здобич,
А тут зараз – що ж ти зробиш! –
Давай силу розривати,
В дві безодні наливати –
На Перемишль і Карпати.
Як під Краків підступили,
Мечі якось притупили,
Пішли на Схід блукаючи,
Ще двох голов шукаючи,
Мов звернула біда дишель
Відси теж на Перемишель.
Ті, що в Сокалі втішались, –
(Москвофіли до них пхались), –
Навпростець у Львів пішли;
Легша тут була дорога,
Та дістала їх тривога, –
Перемишля не дійшли!
За десять днів – усталено
Й самим царем похвалено
Перемишль відразу взять;
Там на Краків ряди веди,
А з Кракова й не чуй біди, –
Підем Відень воювать.
А у Відні будем гідні –
Самі руські, самі рідні –
Рівночасно й дружно стати,
Ну, за місяць врешті-решт
З тими, що йдуть воювати
Через рідні нам Карпати
Сегедин і Будапешт.
Гей, сей план, на показ добрий,
І широкий, і хоробрий,
Але здався він біді;
Вона його вколисала
«Grand fiasco» написала,
Мов вилами на воді.
«Небо-тичнії Карпати?»
Легко слово се сказати,
Та нелегко виповзати
По зелених склонах їх.
Не такі-то й небо-тичні,
Як широкі та величні,
З множеством стежок, доріг.
Примітки
Давай силу розривати – російський генерал написав цілу книгу в двох томах з однією думкою: план наступу через Карпати й Будапешт на Відень був згубним для російської армії [Бонч-Бруевич М. Д. . – М.-Л., 1920-1926. – 2 т.]. Як бачимо, І. Франко зрезюмував цю думку в кількох поетичних рядках, до того ж написаних раніше за вказану книгу.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 261 – 263.