7
Іван Франко
Далі тягнеться облога,
«Мабуть, буде воля Бога, –
Думка в руських занялась, –
Щоб в день Святого Николая,
Ся твердиня немалая,
В наші руки піддалась.
Буде дар се знаменитий,
Наймилішеє надбання,
Як в той день тезойменитий
Чи на раннєє снідання,
Чи на царствений обід
Йому зможем поклонити
Найціннішу з всіх побід».
Ще поперли свіжі сили,
Щоб пожежу ту гасили;
Щодень гнали генерали
Кого знали і не знали,
В ті невідомі провали,
Що так-так і пожирали
Руську силу день у день,
В ту безодню невідому,
Що всіх жерла покрийому,
Мов солому жре огень.
Руські воїни дуріли:
Іти й гинути без ціли
Від незримих ворогів!
Спротивлялися солдати
В бій безмисний виступати,
Хто в передніх був рядах;
Заднім велено стріляти
Тих передніх, що втікати
Муть з рядів і напускати
На полки безладдя й страх.
Усе гнало і спиняло,
Часто голови ломало,
Але виходу не знало, –
А люд збройний тах і тах.
В святий празник Николая
Йшла тривога немалая
По всіх таборах, мов дрож,
Гули всі, що буде лихо,
Кождий мусів бути тихо,
Бо противиться не мож.
Лиш один піп православний
Поперед ряди пішов.
Велегласний, сильний, явний,
Ніс Христове тіло й кров
І благословив довжезні
Ті мовчущії ряди,
Й сльози капали грубезні
В нього з віч до бороди:
«Братіє, внемліть і знайте,
Що найвищий довг солдат
За царя, отецтво й віру
Душу й жисть свою оддать.
І коли така потреба
Нині випала для нас,
Виходім по волі неба
І приймім останній час.
І не жду я на побіду,
Та попереду вас піду;
Не питаю, куди дійду,
І де голову складу.
Але знаю, що за нами
Шлях сей, встелений тернами,
Інші торним вже знайдуть,
І туди, де нам не снилось,
А їм, праведним, судилось,
Втішно й велично дійдуть.
Вірю теж, що з волі Бога
Хто сегодня упаде, –
В сім одна нам та дорога! –
Просто в небеса дійде».
Пішли всі, не всі вернули.
Що було і як було,
Не все мраки загорнули,
Але тільки ми почули:
Сорок тисяч їх лягло.
Та й ще чули жарт пригідний,
Хтось-то, дотепом не бідний,
Вість розвіяв по земли,
Що ті сорок тисяч бравих,
В бою вбитих, не лукавих,
До брам неба підійшли.
Там Петро сидить, читає,
І прихожих тих питає:
«А ви звідки й скілько вас?»
«Перемишль – рука Господня!
Сорок тисяч нас сегодня
Полягло там в один раз».
«Ну, – сказав Петро, – сегодня
Ні при чім рука Господня, –
Се б ми дещо знали тут.
А там були руки злобні,
Загребущі й низькопробні,
Що в глухий вас гнали кут.
А ось у «Военном слові» –
Прочитайте всі здорові! –
Що написано стоїть?
«Вісім тисяч наших впало».
Але з них ніщо не встало
Й не прийшло ще на сей світ».
От якби я був нахалом
І російським генералом,
Я б сказав вам: «В дураки!
Ведь не те вы, о которых
Здесь написано! Во-вторых…»
Та я вам ніякий воріг –
Ждіть Господньої руки!»
Примітки
…в день Святого Николая… – Празник Святого Николая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських, відзначається 19 (6) грудня.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 271 – 274.